Гумор та сатира - Ян Ілліч Таксюр
Чом на серці весело?
Чом світліше дні?
Вибори скінчилися,
Радісно мені!
Потекли струмочечки,
Змили «Так!» і «Ні!» -
Вибори скінчилися,
Радісно мені!
Вчора — на білбордику,
А тепер в багні.
Вибори скінчилися,
Радісно мені…
Ой, а хто ж це скалиться?
І в очах вогні…
Вибори скінчилися,
Лячненько мені!
Це його обрали ми?!
Холодно спині…
Вибори скінчилися,
Муторно мені.
Втім, нема ще голоду,
Я не на війні –
Вибори скінчилися,
Нормальненько мені!
Он Європа — в повіні,
А сусід — в труні!
Вибори скінчилися,
Радісно мені!
Українська задачка(передвиборче, вічне)
Отже, діти, умови завдання.
Дано:
Перший кандидат на висування
(В Раду, сільраду, все одно)
Чесний, скромний, порядний,
Ще й багато чеснот другорядних.
Але немає сенсу їх лічить нам,
Бо це кандидат суто теоретичний.
У житті такі дядечка та тітоньки бувають,
Але їх у нас не висувають.
І кандидат номер два
(Уважненько слухай)
Злодій, продажна шкура,
Збочинець, брехло чи брехуха,
І взагалі, моральний урод.
В задачці питається:
Кого обере український народ?
Якщо ти дав правильну відповідь, дитинко,
Тоді додатково підбери, синку,
(Можна разом з татом)
Коротке влучне слово,
Яким після такого вибору
Треба цей народ називати.
Звіт про візит урядової самодіяльності на вашингтонську сценуУ Сполучених у Штатах
Біля Дому Білого
Танцювали ми завзято,
Бо чекали Білла ми.
Може вийде Білл на ганок,
Скаже: “Добрі хлопці ви!”
І пожертвує за танок
Нашій економіці.
Я стрибав, Петро — в присядку
Ще й крутились дзигами,
Та не йде наш рідний татко –
Не пускає Хілларі.
Ось нарешті вийшов батько
Ще й з двома міністрами.
“Ви стрибали, — каже, — хвацько,
Тільки щось невисоко”.
Як почали ми стрибати!
Мов козли, газонами!
Налякалися солдати
В штабі Пентагоновім.
“Досить! Досить!” — рачки лізе,
Так регоче Біллочка.
“Ось вам грошей дві валізи
І цент на горілочку”.
Зараділи ми як діти
І пішли схвильовано
За White Housom ділити
Все, що натанцьовано.
Ми ділили без помилки,
Бо тямущі хлопці ми:
Дві валізи — на горілку,
Решту — економіці.
1998.
Випадкова байкаВ одному лісі
Жили собі зайці та лиси,
Вовки, круки, ведмеді-грізлі,
Коротше, звірі були різні,
Але до уряду чомусь
Там обирали виключно козлів.
І не знаходилось ніяких слів
Чи аргументів для переконання,
Щоб зупинити вічне козлообирання.
І що цікаво: хоч переконувати звірів
Було марно,
Але життя під владою козлів
У них було кошмарне!
Козли усе ламали, топтали або крали,
Але їх все одно усюди обирали!
І дехто навіть називав це — вірність ідеалам.
Тут, звісно, знайдуться читачі,
Любителі конспірології,
Чи політичної якоїсь зоології,
Котрі нам скажуть, буцім-то оця картина —
Портрет алегоричний України.
Так от, повірите (я ж не якийсь хлопчисько)
Нема нічого й близько!
Ну, хочете, ми клятву вам із Музою дамо?
Просто так вийшло. Випадково. Само.
Жорстокий кошмар(з циклу "Кошмари")
Сиджу в садку,
У холодку.
І раптом …йдуть!
Жахливі! Чорні!
— Ви хто?! — питаю.
— Комунальні Реформи!
Я нишком, під ліжко,
Сховався у хаті,
І звідти гукаю:
— Згиньте кляті!
На фоне Пушкина…Посвящается Дмитрию Скворцову
Мені приснився Пушкін якось вранці,
Так, ніби на кордоні два здорові бранці
Поета автоматами штовхали в спину,
Мовляв,