Відгуки
Дощовий світанок - Олександр Іванович Ткач
Читаємо онлайн Дощовий світанок - Олександр Іванович Ткач
сховають в куту. Зіроньку ясную, місяцем звитую, Ранком омиє роса. Ніжнеє серденько буде розбитеє, Бо розплелася коса…
ЛИПНЕВА СПЕКА…
Липнева спека. Ніде діти Від духоти сердешне тіло. Мов варені дорослі, діти, Від цього сонця все спітніло. Не хочеться поворухнути Ані ногою, ні рукою. І важко лишній раз дихнути, А хочеться лише покою. Дерева, як старці зігнулись, Стоять собі бідненькі, кволі. Га наче в мороці поснули, Пагорби вигорілі, голі. В степу трава геть вся пожухла, Навкруги марево пливе. Вода в ставку неначе стухла, Що в ній ніхто вже не живе. Гудуть в повітрі тільки мухи, Та оводи і комарі. Не хоче чути гул той вухо. Не чути й жаб у гузирі. Не можу літо я любити, Бо ніде дітись від задухи. Від пилу ніде себе діти, Повсюди оводи та мухи.
НА «ХРУЩЬОВСЬКОМУ» СТАВКУ.
Ласкаве сонечко над обрієм встає, І зігріває прохолодний ранок. Пливе навкруги, таємниче виграє, Казковий, і чаруючий серпанок. І тиша. Тільки десь там угорі, Ледь чути ніжний гомін загадковий. І йде він від народженій зорі, Що пророкує новий день чудовий. Мов діамантові краплиночки води, В думках виконують усі мої вимоги. – Веде мене стежиноньки сюди, В замріяне дитинство босоноге…
МУРАХ І КОЗА. Байка
Захотілося Козі В політику погратись: Пострибать на одній нозі, Та ще й, похизуватись. Щоб ніхто не бачив роги, Щільно косу заплела. І на себе, ще й до того, Білу сукню натягла. Біга по лісу, стрибає, Лізе скрізь, щось бубонить, Тут Мураха зустрічає, Працював Мурах в ту мить. Стала, вирячила очі, Як працює цей Мурах: «Мовити мені не хочеш, - Чи багато вас, невдах? Я, - політикою граю, Бачиш ось оцю косу. І за тебе поволаю, Якщо хочеш, у лісу!..» «Та, чому це ми невдахи?.. - В праці ж є він сенс життя! І тварини і комахи Знають все це до пуття. А хоч ти уся є біла, Та на голові коса, Вже громада зрозуміла, Що проста ти є, - коза!»
Як ти косу не вкладай, І кричи вимоги, Все одно із під коси, Виглядають, - роги!
ОРЕЛ І ПІВЕНЬ. Байка
«Нащо тобі свобода, друже?..» - Питає Півень
2008 рік.
ЛИПНЕВА СПЕКА…
Липнева спека. Ніде діти Від духоти сердешне тіло. Мов варені дорослі, діти, Від цього сонця все спітніло. Не хочеться поворухнути Ані ногою, ні рукою. І важко лишній раз дихнути, А хочеться лише покою. Дерева, як старці зігнулись, Стоять собі бідненькі, кволі. Га наче в мороці поснули, Пагорби вигорілі, голі. В степу трава геть вся пожухла, Навкруги марево пливе. Вода в ставку неначе стухла, Що в ній ніхто вже не живе. Гудуть в повітрі тільки мухи, Та оводи і комарі. Не хоче чути гул той вухо. Не чути й жаб у гузирі. Не можу літо я любити, Бо ніде дітись від задухи. Від пилу ніде себе діти, Повсюди оводи та мухи.
2008 рік.
НА «ХРУЩЬОВСЬКОМУ» СТАВКУ.
Ласкаве сонечко над обрієм встає, І зігріває прохолодний ранок. Пливе навкруги, таємниче виграє, Казковий, і чаруючий серпанок. І тиша. Тільки десь там угорі, Ледь чути ніжний гомін загадковий. І йде він від народженій зорі, Що пророкує новий день чудовий. Мов діамантові краплиночки води, В думках виконують усі мої вимоги. – Веде мене стежиноньки сюди, В замріяне дитинство босоноге…
02. 10. 2008 рік.
МУРАХ І КОЗА. Байка
Захотілося Козі В політику погратись: Пострибать на одній нозі, Та ще й, похизуватись. Щоб ніхто не бачив роги, Щільно косу заплела. І на себе, ще й до того, Білу сукню натягла. Біга по лісу, стрибає, Лізе скрізь, щось бубонить, Тут Мураха зустрічає, Працював Мурах в ту мить. Стала, вирячила очі, Як працює цей Мурах: «Мовити мені не хочеш, - Чи багато вас, невдах? Я, - політикою граю, Бачиш ось оцю косу. І за тебе поволаю, Якщо хочеш, у лісу!..» «Та, чому це ми невдахи?.. - В праці ж є він сенс життя! І тварини і комахи Знають все це до пуття. А хоч ти уся є біла, Та на голові коса, Вже громада зрозуміла, Що проста ти є, - коза!»
Мораль:
Як ти косу не вкладай, І кричи вимоги, Все одно із під коси, Виглядають, - роги!
2006 рік.
ОРЕЛ І ПІВЕНЬ. Байка
«Нащо тобі свобода, друже?..» - Питає Півень
Відгуки про книгу Дощовий світанок - Олександр Іванович Ткач (0)
Похожие книги:
