Дощовий світанок - Олександр Іванович Ткач

І заплакана навкруг, Україна мила. Не дзвенить дитячий сміх, У містах і селах. Про великий людський гріх, Мова невесела. Наче  в темряві живуть, Горе – відчайдухи. І тому без межі мруть, Як в осені мухи. Вже пора узять палюгу, В свої рученята, Аби гнати геть злодюгу, Поки ціла хата…

13. 04. 2009 рік.

ШАКАЛИ  У  ВЛАДІ. Байка

Особливості злочинного суспільства: навіщо порушувати

Закони, коли можна утворювати злочинні Закони?..

         Шакалів зграя захопила в лісі Владу.          Вночі, тихесенько, коли весь ліс дрімав,          Продерлися усі вони у Раду,          На ранок, кожен недоторканим з них став.          А звірі, навіть «гавкнути» не вспіли,          Коли з трибуни вже Шакал вищав.          Хотіли це вони, чи не хотіли, -          Але шакалячий у лісі устрій став.          Як краще Зайцям вуха відривати?          І як здирати з Кабанів бекон?          Кого стрілять, а кого з хати гнати?.. –          Тепер тлумаче лісовий Закон.          Суддя, - Шакал, а прокурор, - Вовк сірий.          У Раді теж Гієни і Круки. -          Немає в лісі вже до них довіри… - А у суспільстві нашім: так, чи навпаки?

         МОРАЛЬ :

         Ніхто у Раді нас давно не слуха.          Бо у країні, як у зграї, зокрема:          Як зайцям, людям відривають вуха,          Злодійство є, а злодіїв, - нема!..

    25. 12. 2009 год.

ЮВІЛЕЮ  Т.Г. ШЕВЧЕНКО

Маленький хлопчик, й дід сліпий і сивий, І все завмерло у вечірній цій тиші. Узявши кобзу ніжно і дбайливо, Кобзар співа Шевченкові вірші. «О сестри, сестри…» - з тугою дзвенить, Той мужній голос. І сльоза страждання, Доповнює той сумний спів в цю мить, Безмежного братерського зізнання. Кобзар замовк. Натовп завмер, не диха. Бо кожний розповідь душею співчуває, І вітерець мовчить, і навкруги так тихо… А кобза струнами про інше вже співає. Не може серця не торкнутися любов, До краю рідного, що в «Заповіті» звита. Кобзар співає все гучніше, й знов, Слова лунають палко і відкрито. Шевченкові слова на всю країну, Гримлять, і пломенять безмежно кров. – Шануйте щиро і відверто Україну, Несіть їй свою радість і любов!..

Березень, 2007 рік.  

Я  УМИЮСЯ  РАНКОМ  ВОДОЮ…

Я умиюся ранком водою, З джерела, що збирає росу. І за обрієм ночі з тобою, Я пірну у казкову красу. У глибини пірну кольорові, Тих юнацьких незбутніх надій, Де у кожному погляді, слові, Стільки щастя, кохання і мрій. Де усе по-дитячи наївне, І ніяких нема перешкод. Різнобарвне, доступне і дивне, У тім світі жаданих пригод. Там на крилах палкої розваги, Мчусь, аж кров закипає від дій. І з п’янкої, любовної снаги,