Цукровик - Олександр Мімрук

з зображенням степу з'являючись нізвідки і ненависть наша була до них безмежною наче небо на цих шпалерах що так щільно обліплюють коробку міста команди при заводах помирають разом з заводами безлика множина дітей зовсім не зміниться лише посивіє від жаху від новини про мамину смерть тому можеш не перейматися вони будуть стояти твердо наче пам'ятники невідомим солдатам щоби лінія вапна ніколи не стерлась щоби ти завжди бачив свою межу «посидь поруч зі мною...»
посидь поруч зі мною на високих дахах відчуй останній вітер що вдариться в обличчя так самотньо зустрічати перший і останній ранок серед тисяч людей чорної ікри вулиці не будуть чекати вони обернуться на скло гаряче та монолітне мости впадуть а хмари будуть низькими в гирлах річок і місто здригнеться наче череп в який встромили тисячі будинків голок і хвиля тікатиме