Альтернативна Еволюція - Олександр Павлович Бердник
Співає Василь Литвин:
Чи у тиші, чи під ураганом, Під дощами, під промінням зір В серці радість з'явиться неждано, То мій добрий вісник — ти йому повір! У пустелі чи під громи бою Я нечутно поруч тебе йду… Щит блакитний вічно над тобою, Будь спокійний, брате, я не підведу. А захочеш глянути у очі Побратиму з Краю Таїни — Подивись на зорі опівночі, І послухай тихий голос далини…Олесь Бердник:
Добрий вечір!
Сьогодні передостаннє заняття нашої Школи Зоряних Першопрохідців, і сьогодні ми визначимо нашу подальшу стратегію. Сучасне людство має два шляхи: осягнути новий ступінь буття, або ж знову відбувати мільйоннолітні проходження в новій еволюції. Кожен з нас повинен жорстоко і безжально проаналізувати самого себе. У цьому суть сталкінгу, у цьому суть Людини, яка вирішила бути першопрохідцем, пташкою, що прокльовує шкаралупу, аби вийти назовні. Чи зуміла вона всередині шкаралупи виплекати в собі волю до польоту?
На перших зустрічах ми змалювали картину всесвітньої в'язниці, замкнутості, своєрідного зоряного яйця, із якого ми не маємо виходу, тому що ця просторово-часова шкаралупа замкнула нас у так звану тілесність. Наші тіла, предмети, що ми їх творимо, планета Земля, Сонячна система, сама суть гравітації — все це змушує нас реалізовувати себе в ОБМЕЖЕНОМУ часі і просторі. Значить це — в'язниця, і те, що вона має вражаючі масштаби, нічого не міняє. Навпаки, чим більша тюрма, тим страшніша, бо з неї тяжче вибратися.
Давно вже поставлене питання про спасіння, рятунок, вихід з цього обмеження. І завжди Людина запитувала сама себе: чому треба рятуватися, якщо ми породжені Деміургом, Богом, Майстром? Якби ми були біороботами, то в нас би не виникло ідеї виходу, рятунку. Ми були б слухняними виконавцями волі природи, Бога, чи богів! І йшлося б тільки про те, щоб правильно, гармонійно функціонувати. А тут виникає ідея виходу, розриву тої плівки, яка нас оточує…
Тут нам можуть допомогти деякі основи квантової механіки. Наприклад, елементарна частка проявляється і як корпускула (тобто як тіло), і як хвиля. Під час експериментів з інтерференцією, коли робиться кілька дірочок у фользі і потім туди генерується потік електронів з катоду, виявляються дивні речі. Один і той же електрон одночасно проскакує через кілька дірок. Те ж саме відбувається, коли високий йог знаходиться десь у Гімалаях, а його одночасно бачать у кількох місцях. Будду, за свідченнями його сучасників, одночасно бачили кілька сот людей у різних місцях. Він просто продемонстрував можливості звільненого духу Людини.
Тут ми з вами підходимо до дуже фундаментального завдання, яке стоїть перед Людиною. Не тільки електрон і мікрочастка, а й Людина являє собою водночас і фізичне тіло, і хвилю (окультисти цю хвилю називали астральним, ментальним тілом). Людина навіть не хвиля, а грандіозний пакет хвиль (є такий вираз у квантовій механіці: «хвильовий пакет»), вражаючий набір мільярдів світлоносних спіралей із безмежною гамою тонів. Можна сказати, що Людина — це кристал співаючих вогнів.
Але вона спіймана в алгоритми примітивності, прагматизму, рутинності. У творенні цього грандіозного сплаву брали участь Уран — Зоряний Всесвіт і Гея — Матерія, Земля. Речовина, субстанція дає своє тіло, своє лоно для запліднення від духу. Потім виникає Людина мисляча, Людина любляча, Людина як зерно Боже, що має дорости до Божого рівня, щоб потім діяти відповідно: формувати світи радості й любові, щоб серед хаосу із того грубого, первісного матеріалу робити радість. Хто може заперечити проти цього?
Багато людей у всі віки запитували: для чого Бог творить світи? Навіщо Йому це потрібно? А як Бог може не творити, якщо він — Дух Життя з безмірною потенцією творення? А коли з'являються маленькі деміурги — отут і починається великий конфлікт.
Людина, народжуючись, починає проростати й еманує із себе небесного двійника: виникає астральне, ментальне, буддхічне поле. Це поле й генерується як хвиля, яка по артеріях Всесвіту плине до Джерела Буття. Просто кажучи, ми повертаємо свою любов Батькові-Богу. Ми називаємо Його українським словом Вітець, тобто — Той, хто дарує Життя.
І ось первісна, титанічна Людина генерувала Батькові цю любов, цей потік огненної крові, а від Нього плинула ще більша любов. Цей грандіозний космічний резонанс бурхливо посилював нашу еволюцію. Це була уранічна еволюція!
Але так сталося, що цей двійник «упав», відірвався від свого першоджерела. І всі боги, які виникли в проекції людської ментальності, теж впали, стали жорстокими катами своїх же творців — Людей. І по закону зворотного зв'язку почали прищеплювати нам думку, що нас породили саме вони. Так первісні Світлоносні, яким було доручено берегти й опікати ворота до Бога, узурпували цей прохід, засіли в ньому і зробили свою власну адміністрацію.
І ми тепер не можемо свою любов, хвилю свого серця передати Тому, хто нас породив. Вона перехоплюється цими узурпаторами, і вони роблять з нашою енергією все, що їм хочеться. Проаналізуйте теогонії і релігії — і ви побачите, що завжди творяться певні ритуали для того, щоб збирати велику кількість людей і спрямовувати психоенергію молитви до певного образу.
Ось чому Христос забороняв тривожити Бога. Він казав: «Знає Батько, перш ніж ви попросите,
