Альтернативна Еволюція - Олександр Павлович Бердник

ж, як вона зачинає дитя, формує пуповину, тобто вона отримує дарунок Шамбали і передає його своїй дитині. Нині настав час сказати про те, що звільнитися із обіймів земного Змія не можна без волі Землі. Мати-Земля не відпустить нас, бо вона має не тільки фізичну гравітацію, але й вражаючі гравітаційні сили у сфері духу, менталу, світу почуттів і т. д. І навіть якщо ми побудуємо фотонні ракети і стартові майданчики на Місяці чи на Меркурії і захочемо вирватися за межі Сонячної системи — нічого в нас не вийде! Бо ми ще незрілі, розчахнуті й незібрані. А птах, який не зумів виростити крил на Землі, не полетить у Всесвіт. Кожна творча душа, коли над нею загоряється зоряне небо, навіть під куполом планетарію, відчуває, що наш суджений шлях — це розкриття потенції, яку нам подарувала Мати-Земля для вічного буття, і якщо хтось не захоче йти цією дорогою, то це його вибір. Нам буде тяжко залишати когось тут, але якщо комусь подобається жити в щілинах антиеволюції, він сам прийняв таке рішення. А решта піде до Безмежжя, тому що шлях, який вказав нам великий Учитель Нового Завіту, не має завершення. Це шлях вічного подвигу, вічної пригоди, вічного пізнання, вічної любові! А зараз я відповім на запитання…

Запитання:

Я сьогодні вперше на Ваших лекціях. Поясніть, будь ласка, значення символу на емблемі Школи Астросталкерів.

О. Б.:

Птах — це символ людського Духу. Він струшує увесь земний бруд, нагромаджений впродовж тисячоліть, і вилітає у простір Неба. Звісно, мова йде не про фізичний політ, а про політ Духа, Думки, вогняний політ (бо Думка, ментал — це і є великий Вогонь, психічна енергія).

Ми зараз знаходимося на динамічному термінаторі еволюції. Термінатор — це смуга, що розділяє світло і темряву. Так і ми: наполовину ще погрузли в багнюці земного, тяжкого світу, але якась наша частина вже стала світлою і прагне у простір Свободи…

Запитання:

Як ви ставитеся до медитацій різного типу?

О. Б.:

Дуже позитивно. Медитація — це зосередження, концентрація думки. При зосередженні (це знають митці, поети, фізики, математики) думка стає лезом, вогнем…

Запитання:

Олесю Павловичу, що вас захищає від темних сил?

О. Б.:

(Усміхається.)

Хороше запитання. Мене захищає те, що я вже безповоротно йду до Батька, і для мене немає іншого шляху. А Він захищає кожне своє дитя, яке йде до Нього.

А зараз, доки я перечитую записки, Василь Степанович заспіває пісню, співзвучну нашій зустрічі…

Співає Василь Литвин:

В полум'янім Полі, в тайнім Дивоколі, Де пасуться коні чарівного сну, Птахи виростають в огненнім приволлі І летять у казку, в Зоряну Весну. Лебеді дитинства, станьте на хвилину, Та візьміть на крила доленьку мою. Землю я покину, з вами я полину, Де квітує тайна в Батьківськім Гаю. Ключ не зупинити, крил не доточити, Птах давно тріпоче в серденьку твоїм! Лише власні крила повертають силу Відшукати стежку в Материнський Дім!

Запитання:

Що ви можете сказати про планету Уран, яка, як відомо, орієнтована інакше, ніж інші планети?

О. Б.:

Уран — це наша надія. Ця планета вже давно змінила свою орієнтацію в часі і просторі, оволоділа вічністю і стала пуповиною, через яку Шамбала вливає в нас кров. Древні греки й індуси знали цю таємницю. Вони знали, що любов Урана-Неба і Геї-Землі породила всю багатобарвність життя. Саме Уран, маючи принципово інший вектор, аніж решта планет, приймає колосальну енергію зі Всесвіту, від самого Батька Небесного, і виливає її на нас. Тому, будьте певні, воля еволюції здійсниться, але треба відчути і прийняти цю блакитну енергію. Вона омиє Землю, і Земля розквітне як чарівний пуп'янок лілеї. Ми з вами будемо свідками цього Преображення.

Запитання:

Куди потрапляють ті, хто закінчив шлях земних перевтілень? Чи справді отримують вони небуття в Богові, як про це кажуть східні вчення?

О. Б.:

Вони отримують повноту буття. Не обмеженого, не смертного буття, а повноту Божого Буття, тобто вічного. Про це ми не зможемо говорити в категоріях слів…

Запитання:

Олесю Павловичу, що ви можете сказати про земні багатства? Як багатому стати людяним та добрим?

О. Б.:

Я можу тільки згадати слова Будди, який казав, що можна жити в палаці і не бути його полоненим, а можна сидіти жебраком на базарі — і бути рабом багатства, якщо про нього весь час думати. Звісно, серед багатих людей мало синів Божих, але ж були такі, як купець Трет'яков або промисловець Ханенко, які подарували людям чудо. Тобто, навіть найбільший грошовий магнат може діяти Божу справу, якщо захоче. Все-таки гроші на Землі зараз — колосальна енергія, і якщо ЇЇ задіяти не заради накопичення, а як вклад у Нове Творення, тоді такий багач справді назветься сином Божим…

Спасибі вам за зустріч. І останнє слово — кобзареві.

Співає Василь Литвин:

Ген, у горі, десь поміж хмар, там, поміж туч, Чути жалі, чути плачі, чути кличі… Зоряний дзвін, зоряний спів, зоряний ключ, Лине удаль, лине у світ, лине вночі… Дзвонять церкви, дзвонять