Гумор та сатира - Ян Ілліч Таксюр

Почесний знак «Навчав стрибати»

Або «Заслужене Стрибло».

Он, підор вийшов в депутати,

Украв усе, навіть табло,

То вже не гріх, бо вмів горлати:

«Пуйло брехло! Пуйло хамло!»

Пройшла доба патріотизму,

Бо він засмучував людей,

Ідея «хутіно-пуйлізму»

Тепер найвище всіх ідей.

Ну, як, таких, нас не кохати

За те, що «мочимо» Пуйла»?

А прийде голод — любі Штати

Дадуть їдла! Дадуть бабла!

Наш хист підтримає Європа

І всім убогим видасть грант…

І раптом…раптом думка! О-па!

А як не виручить талант?

І марна пісня оптиміста?

І ми заклякнемо від криз?

Аж тут дефолт заходить в місто,

Чорніє поле, небо, ліс.

І лячно стало вмить до жуті,

І мозок долбить, мов свердло:

«ЧИ ВИННИЙ В ТОМУ КЛЯТИЙ ПУТІН,

ЩО Я ТАКЕ ТУПЕ ХУ..ЛО?»

«…ОБСЄ підтвердила, що 38-річний співробітник Міжнародного комітету Червоного Хреста, громадянин Швейцарії Лоран Етьєн загинув на Донбасі під час обстрілу з системи вогня «Ураган».

з доповіді

«…Ми підтвердили свою європейську ідентичність»

з політичної реклами

За спокій ваш молю я Бога,

Прийміть уклін і каяття.

Ви нам принесли допомогу,

А вийшло так, що і життя.

І то є горе. Наше горе.

Хоча… (як гидко це мені)

Тепер про вас напишуть гори,

Мов Альпи, різної брехні.

Пробачте…Звикли ви до миру

У себе вдома, брат Лоран.

І хоч тих мов у вас чотири,

Вам не потрібен «Ураган».

А тут умови специфічні,

Європа — мати нам одна,

Але культурні протиріччя

Знімає в нас лише війна.

То жарт. Яка там ще Європа!

Культура?! Вигадки старі.

Нас знов купили, мов холопів,

Ми знову дурні в панській грі

Панів заморських і тутешніх,

У них є гроші, в нас — сини.

Он, знову брешуть: «Тут, конєшно,

Немає нашої вини.

Ми розберемося, не схибим,

Але не ми! Не ми! Не ми!»

І очі спікерів, як в риби,

Холодні, мертві та німі.

Хай до труни твоєї, брате,

Несуть свій чорний, клятий звіт

Ті, хто собою налякати

Змогли Європу, Крим і світ.

Хто наклада на Україну

Високий європейський знак,

Коли гуртом хапа людину,

І пхає у сміттєвий бак.

Хто клав народ у домовину,

Та з мінометів його крив,

Хоч той єдину мав провину —

Не так моливсь і говорив…

Червоний Хрест — це знак любові.

Лоране, як прийшов твій час,

Ти виконав слова Христові —

Ти вмер за друзів, вмер за нас.

Молись, щоб стали ми не хворі,

Щоб вижили в чужій війні,

І щоб упали підлі гори,

Всі гори нашої брехні.

«…Если на улице будет тепло — отопительный сезон начнется позже, когда уже среднесуточная температура будет снижаться … Это задача Кабинета министров, и мы должны выполнять.»

Мер Києва

«Вітер, вітер — на всьому божому світі!»

Олександр Блок

1.

Вітер! Вітер щомиті

На всім білім світі!

Сніг та вітер в столиці,

За комір, по пиці!

Ніби десь прорвало дірку озонову!

Ой, чи дочекаємося

Опалювального сезону?!

2.

Гей! Гей! Співать є причина —

Згинула влада злочинна!

Гей! Гей! Прийшла наша, демократична!

Автентична! Патріотична!

Співай, Іване! Стрибай, Марусю!

Тільки щось від холоду трусить…

3.

Їдуть! Їдуть по столиці кортежем!

У вікнах киян — крижинок мережі,

А ці не бояться холоду,

Бо в них теплі одежі.

Хто вони? Мер, прем’єр,

Якийсь не тутешній герр,

Та ще й депутати.

Всього дванадцять,

Ведуть у кортежі дебати:

— Дозвольте увімкнути опалення, —

Каже демократичний мер.

— Рано, — Відповіда автентичний прем’єр, —

Температура яка середньодобова?

— Сім градусів, і у домівках якось дубово!

— Сім — це багато, чи не так, депутати?

— Ага! Ага! — Можем завдати шкоду

Економіці та народу…

Гей! Гей! Була влада злочинна,

А нині кохана, єдина,

Радій, Україно!