Відгуки

У четвер у 09:16
Найперше, дякую тому, хто спіратив мою книгу і без дозволу розмістив її тут. Без мого відома, нахабно і нечесно. Але все ж, читайте на здоров'я)
Небесний Легіон - Наталія Глушко

6 березня 2025 15:17
Настя,ти молодець.Тема наразі актуальна.В тебе все вийшло змістовно і доречно.
Муза - Настя Пуст
І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін
Читаємо онлайн І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін
Один лиш день, вчорашній, прохолодний. І знов спекотний ранок бродить містом. Тож, відповідно до умов погодних, Яскраве сонце сяє в небі чистім. Дощем умита зелень скверів, парків Сьогодні виглядає так багато… Є сподівання, буде не так жарко, Бо обіцяють дощик ще прислати. «Спочатку мерехтнули блискавиці…»
Спочатку мерехтнули блискавиці, А потім грім прогуркотів непевно… Ще спека нині ходить по столиці, Однак цей гуркіт, мабуть, не даремно. Бо тягне вітер темні ситі хмари, Як ковдру поверх радісної сині… Почався дощ, а він же має чари — Під шум його нам спиться і в Берліні. «Спекотний день. З небес святий Ярило…»
Спекотний день. З небес святий Ярило Мене пропік, здається, до кісток… Іду, бреду, напружуючи сили, На той, давно омріяний місток. Піт полуденний очі заливає. О Господе, допоможи дійти! Пісок гарячий ноги обпікає. Якщо й вода така, то як плисти? Та, наче, ні, принесло прохолоду Від озера духмяним вітерцем… Дарує шанс ще вижити природа, Остуджуючи спалене лице. Ще пару кроків… Дошки дерев’яні Вже геть розсохлись й голосно риплять. Лише місток озерної купальні Так радісно уміє зустрічать. Уже біжу й сам себе підганяю: «Ну, швидше, швидше, і туди, туди!» Відштовхуюсь, лечу і поринаю В блаженний світ озерної води. «Дрімає місто в темряві спекотній…»
Дрімає місто в темряві спекотній, Один за одним гасячи вогні. Зірки яскраві із небес безодні По-змовницьки підморгують мені.
Спочатку мерехтнули блискавиці, А потім грім прогуркотів непевно… Ще спека нині ходить по столиці, Однак цей гуркіт, мабуть, не даремно. Бо тягне вітер темні ситі хмари, Як ковдру поверх радісної сині… Почався дощ, а він же має чари — Під шум його нам спиться і в Берліні. «Спекотний день. З небес святий Ярило…»
Спекотний день. З небес святий Ярило Мене пропік, здається, до кісток… Іду, бреду, напружуючи сили, На той, давно омріяний місток. Піт полуденний очі заливає. О Господе, допоможи дійти! Пісок гарячий ноги обпікає. Якщо й вода така, то як плисти? Та, наче, ні, принесло прохолоду Від озера духмяним вітерцем… Дарує шанс ще вижити природа, Остуджуючи спалене лице. Ще пару кроків… Дошки дерев’яні Вже геть розсохлись й голосно риплять. Лише місток озерної купальні Так радісно уміє зустрічать. Уже біжу й сам себе підганяю: «Ну, швидше, швидше, і туди, туди!» Відштовхуюсь, лечу і поринаю В блаженний світ озерної води. «Дрімає місто в темряві спекотній…»
Дрімає місто в темряві спекотній, Один за одним гасячи вогні. Зірки яскраві із небес безодні По-змовницьки підморгують мені.
Відгуки про книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін (0)