Таємна вечеря - Борис Ілліч Олійник

твою потугу: Не введи, Безмежно- Безначальний, У спокусу тіло наше грішне. Над земні марноти і печалі Прихили десницю всеутішну! Стримай гнів на винних без провини, Загрими в архангелові труби Нерозважним чадам України І остережи від самозгуби! Відпусти гріхи. Великий Боже, Пройдами ошуканому люду. Втретє відпусти, молю, бо схоже, Що вчетверте випадку не буде! Сину, розіп’ятий на Хрестові, На осліплих сяєвом пролийся: Ти ж простив апостолу Петрові, Що до третіх тричі відступився! Навіть кривовірові прощаю За твоїми приписами, Отче. А собі єдиного благаю: Не прости, як на криве ізбочу! Всім, хто одступився від присяги, — Не нашли жорстокої відплати. А мені впечи тавро зневаги, Як почну на вірі гендлювати! Відпусти, Всевладний, безголовим, Що могили потоптали отчі. Не прости мені, коли хоч словом Предківські могили опорочу! Змилуйсь над братами, що в гордині І мене затоптували в сажу. Праведний, не попусти й зернини, Коли навіть недругові зраджу! За Твоїм Священним Заповітом, Всім дарую, заблукалим в пущі: Виведи їх благовісним світлом На дорогу Правди неминущу! Отче, ти всепрощення віщуєш... Я ж Тебе благаю про єдине: Не прости мені, коли прощу я Тим, що й за «любов до України» Вимагають плату з половини! ...Не прости їм, Господи, — прошу я! «Не погасне висока потуга Дніпра»
Не погасне висока потуга Дніпра, Не змаліє в отецьких криницях вода, Доки є на землі хоч краплина добра, І Марія Ісуса з небес вигляда. Сатана, перекинувшись у крамаря, Наші душі не зманить на діло криве, Доки є на землі хоч зернина добра І надія на Друге Пришестя живе. Перебудеться горе і туга-жура,