Таємна вечеря - Борис Ілліч Олійник

пішов на декольтовані до непристойності гасла. Надто многі дозволяють собі те, що дозволено небагатьом: кожен третій числить себе поетом; кожен другий пнеться в солов’яненки; перший — ліпший ладен стати президентом... Вулиці, майдани, базари, телеекрани, радіо, мегафони, газети, летючки, інтернет, роти ревуть, хриплять, сичать, репетують, волають, гарчать, гавкають, виють, випльовуючи на опонентів мегатонни помиїв. Прислухайтесь... Цитуємо: «Злодюга, педермот, агент ЦРУ, СБУ, ФСБ (чи Моссаду, що одне й теж)»; «дрімучий бездара, телепень, злодюга, олігарх, пройда, змовник, замовник, ворог нації (колишнє «ворог народу»); московський попихач, стипендіат Олбрайт — і він (вона, воно) ще й пнеться в президенти України! Ну, ви бачили отаке?!» Це — про опонентів. І одразу ж вкрадливо ніжне — про себе: «Побратими і посестри! Коли я стану Президентом моєї нещасної України...» (де ти її взяв ту нещасну — хотілось би знати?); «я, — б’є себе в груди цитатою, — що вгору йде, хоч був запертий в льох...» (щоб ти вже сидів там до скону!); «дорогі люди! Як і ви, я нічого не маю...» (за душею — уточнимо); «як і ви, я — за межею виживання» (за рогом гарцює іномарка з двома джипами горил); «дивіться, — я вивертаю кишені: тут — ані копійки!» (зате там— пару сотень мільйонів знайдеться); «я вистраждав Україну за гратами» (справді — одних саджали, а декого й «підсаджували»); «коли оберете, я зладнаю команду тільки з патріотів!» (має, щонайменше, два громадянства); «я виведу вас із цієї пустелі» (та ти хоча б сам додому втрапив!); «я перекрию всі аеропорти і кордони цим хапугам» (власний літак, про всяк випадок, завжди напоготові); «якщо мене оберуть, ми нагодуємо хлібом три Європи» (у кишені — комбінація з трьох пальців); «слава Україні!» — вибухає в захваті насамкінець (відлунням повертається: «Вічна пам’ять дурням, якщо повірять»). ...Молодиця, насипаючи покупцеві соняшникового насіння в кульок із часопису,