Том 12 - Леся Українка

Кістяківський Богдан Олександрович (1868—1920) — один із перших поширювачів марксизму в Києві (пізніше відійшов од марксизму), український соціолог, ліберально-буржуазний діяч, академік АН УРСР, видавець і редактор «Политических сочи-нений» М. П. Драгоманова в Москві і Парижі. 1912 р. подарував Лесі Українці свою книжку «Страницы прошлого. К истории конс-титуционного движения в России» (М., 1912) 8 написом: «Ларисі ІІетровні Косач-Квітці від щиро поважаючого автора».

... Хотять її ставити на сцені ...— Театр М. К. Садовського мав на меті поставити «Лісову пісню», але замір не було здійснено.

...Одноактівку знов з римськ о-христи-янським колоритом ...— Очевидно, йдеться про драматичну поему «Адвокат Мартіан», що спочатку була одноактівкою і називалася «Мученики».

... Я написала «Дон Ж у а н а»! — Йдеться про драму «Камінний господар», завершену 29 квітня 1912 р. («Літературно-науковий вісник», 1912, кн. 10, с. 3—51).

«Хоч сонце світить ще так чудово...» — Незавершена парафраза початку пісні з п’єси маловідомого драматурга Раймунда «Селянин-мільйонник». Цю думку двічі наводить Генріх Гейне в «Передмові до другого видання «Книги пісень» (1837): І як чудово б не світило сонце,

Час прийде — зайде і воно.

k 234. ДО О. П. КОСАЧ (матері), в червня 1912 р. Кутаїсі

Вперше надруковано скорочено в перекладі російською мовою у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 351—352.

Подається за автографом (ф. 2, № 249).

«Біла гу сь» — жартівливе прізвисько Ісидори Косач.

...Від своєї «тачки» ...— Тобто від роботи в редакціях журналів «Рідний край» та «Молода Україна».

...Нову драматичну поему ...— Очевидно, , мається на увазі «Камінний господар».

В Обществе драматичних писателів я «с о с т о ю» ...— Леся Українка з 1900 р. була членом Товариства російських драматичних письменників і композиторів (мало на меті захист юридичних прав і матеріальних інтересів авторів).

Миролюбов В. С. (1860—1939) — російський критик, публіцист, який завідував відділом літературпо-політичного журналу «Заветы», що видавався в 1912—1914 pp.

235. ДО Л. М. СТАРИЦЬКОЇ-ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ. Червень 1912 р. Кутаїсі

Вперше уривок листа надруковано в спогадах Л. М. Старицької-Черняхівської «Хвилини життя Лесі Українки» («Літературно-науковий вісник», 1913, кн. 10).

Подається за першодруком.

Час і місце написання встановлено за змістом листа, на підставі згадки про завершення драматичної поеми «Камінний господар» Лесі Українки.

«... То в высшем суждено совете» ...— вислів із роману О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» з листа Тетяни Ларіної до Євгенія Онєгіна.

236. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 12 липня 1912 р. Кутаїсі

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 622—625.

Подається за автографом (ф. 2, N° 250).

Посилаю тобі першу половину статті «Т и м о ш а Б о р е й к а» ...— Йдеться про статтю К. Квітки «Новітня українська музична етнографія».

... Щ об ти іншим свого здогаду не переказувала...— К. В. Квітка користувався псевдонімом, щоб приховати своє співробітництво в українській пресі, оскільки це могло негативно позначитися на його службі в юридичній установі.

Б і г д а й Яким Дмитрович (1850 — ?) фольклорист, збирач українських і російських народних пісень.

... Мій рукописний збірник колодяжан-ський так і пропав...— Цей збірник народних пісень зберігається в Луцькому краєзнавчому музеї.

... Валки з співами кобзаря Гончаренка..— Записані на валках мелодії були перекладені па ноти і надруковані Філаретом Коллессою в другому томі праці «Мелодії українських народних дум», Львів, 1913.

... Не знаю гаразд, де в о н а.— Ісидора Петрівна Борисова (Косач) мешкала на той час з чоловіком у Погребищі (тепер райцентр Вінницької області).

237. ДО М. В. КРИВИНЮКА. 12 липня 1912 р. Кутаїсі

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 88).

...Тільки в одному сьому примірнику...— Очевидно, йдеться про рукопис статті К. Квітки «Новітня музична етнографія».

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 622.

Подається за автографом (ф.2, № 251). Початок листа не зберігся.

Датується за змістом.

К о ш и ц ь Олександр Антонович (1875—1944) — український хоровий диригент, композитор, етнограф. У 1920 р. виїхав за кордон. У своїх наукових працях припускався націоналістичних збочень.

... Хто має відношення до статті ...— Йдеться, очевидно, про статтю «Новітня українська музична етнографія», надруковану 1912 р. в журналі «Рідний край» (№№ 12—14 і 19) за підписом «Тиміш Борейко» (псевдонім К. В. Квітки).

Щодо книжки Людкевича ...— Йдеться про книжку «Галицько-руські народні мелодії, зібрані на фонограф Й. Роз-дольським. Списав і зредагував Ст. Людкевич». Леся Українка прохала Олену Пчілку надіслати їй другий том (1907) цього збірника.

...Свою фант [а стичну] поему ...— Леся Українка мав на увазі «Весняну казку» («Над Дніпром») О. Олеся, яка вийшла друком 1911 р.

239. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 8 серпня 1912 р. Кутаїсі

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 625—628.

Подається за автографом (ф. 2, № 422).

240. ДО О. П. КОСАЧ (матері). Кінець серпня 1912 р. Кутаїсі

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 598.

Подається за автографом (ф. 2, № 243). Початок листа не зберігся.

Дату встановлено за змістом.

...Послала Люді всякі «м а т е р і а л и»...—Леся Українка надіслала для постановки драми-феерії «Лісова пісня» (готував її театр П. К. Саксаганського) фотографії волинських типів, записи мелодій для сопілки, деякі поширені ремарки, пояснення. Ці матеріали повністю надруковані у першому окремому видан-ці «Лісової пісні» (К., 1914).

241. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). З жовтня 1912 р. Кутаїсі

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 628—629.

Подається за автографом (ф. 2, № 423).

...Запитуючи про виразну ціну на сей р і к ...— 19 жовтня 1912 р. власниця пансіону в Хельвані (Гелуані) Хуторська повідомила Лесю Українку, що надасть їй кімнату за Ѳ0 карбованців на місяць.

Н а т а ш а — дружина Миколи Косача.

242. ДО О. П. КОСАЧ (матері), в жовтня 1912 р. Кутаїсі

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 430.

Подається за автографом (ф. 2, № 252).

Лемківські — належні лемкам, етнографічній групі українців, що здавна жили по обох схилах Східних Бескцдів [у Карпатах між річками Сяном і Попрадом та на Захід від Ужу). Після 1945 р.