Сатирикон-XXI (збірка) - Олександр Ірванець

чотирьох крабових паличках. На жаль, я не знаю їхнього смаку — Я не підкусюю основ світобудови. Грудень 1999 р. Другий нежданий верлібр

Ви ж таки люди, не собаки.

Т. Г. Шевченко Якби в нас було правове суспільство, я першим подав би позов: «Олександр Ірванець versus, країна, людство, весь світ» за очі щенної суки, котра уклякла приречено перед торговкою у м’ясному ряду. Не за боки її облізлі, не за вим’я її обвисле — тільки за очі, з якими на мить я зустрівся поглядом. Я вимагав би лютої смерті всім винним і просто причетним. Споглядання такого страждання душу не гранить, а ранить. На жаль, я маю підозру, що зможу подати цей позов, хіба що тільки як зустрічний в часі розгляду моєї власної справи на Страшному суді. Сподіваюсь, позовну заяву прийме і не відхилить Всемогутній Господь Dog. Грудень 1999 р. Варіація на тему оголошень у київському метрі

Андрієві Бондареві

Не люблю я слова «народ», Але наш народ Слухняно підіймає поли довгого одягу, Заходячи на ескалатор, І не заступає за обмежувальну лінію На його східцях. Наш народ взагалі ніколи Не заступає за обмежувальну лінію. А дарма… 18 лютого 2002 р. «Ця здогадка давня, але не іржава…»
Ця здогадка давня, але не іржава. Її промовляти пручається рот: В нас гарна країна й паскудна держава, В нас люди хороші і кепський народ. Але ми собі відповісти повинні, Чи схочемо ми і чи стерпимо ми Хорошу державу в поганій країні, Хороший народ зі злими людьми?.. Лютий 2002 р. Вірш американського збоченця

Переклад присвячується Аліні

дівча пухнасте у короні маковій їсть пластівці й дурниці милі меле між індіян оплачених-оплаканих за те що ти украв її у мене її володаря велично-воскобрового ще й плюнувши в важкоповіка око до того й тогу шапнув розідрав — ого — прирік кнура нову крутити муку жахіття це кохання це фіалку цю жаль і розпач заливають вщерть ти ж розламавши дурнувату ляльку ще й голову її пожбурив геть за те що ти спромігся сперти а я не уберіг — тепер ти маєш померти 1991 р. Фантазі
Близ міста Санто-Домінґо В республіці Домініканській, У домі на пальмових палях Живе мала Домініка, Дочка чаклуна місцевого, — Мулатка оливковошкіра,