Сатирикон-XXI (збірка) - Олександр Ірванець

мов на запах. Може, це приверзлося мені, Чи — майнула між сосон в вікні Чорна постать з рушницею в лапах?.. Він бреде крізь порожні ліси. Він міркує над сенсом краси. Він вступає в страшні протиріччя. І шкребеться в поліські хати, Перестрашені до німоти, Вже нове, двадцять перше сторіччя! У село не ввійти, не вповзти — На дорогах чергують пости, Окупують лікарні і школи. Залучають ОМОНи й війська. Брама пекла страшенно близька, Так сьогодні близька, як ніколи!.. Цього року зима затяжна. І вона — ще якого рожна? — Далі стелиться, біло та м’яко. Виїдає очі білизна. Третє березня. Майже весна. На Поліссі шукають маньяка. Березень 1996 р. Юркові, самому собі й Вікторові. Саме в такій послідовності
Сорокаріччя дихає в обличчя. — Кому, — кричить, — на той бік, у заріччя? — Веселий перевізник Харитон. А ми завмерли на краю сторіччя. Невже до нас звучить ця форма клична, Цей кепський жарт, цей фамільярний тон? Та нам же ще до Відня й до Берліна!.. Але вода вдаряє під коліна І громіздкою робиться хода. І не спасуть вже й наше покоління Всі мантри, заклинання і моління, Всі бу-ба-бу і шабадабада. Це лиш антракт! Ще буде друга дія! Це ж наша «La Divina Commedia». Комедія! Хіба ж не дивина? Останній чар повергнутого змія — Що більше важить не сама подія, А почуття, що збуджує вона! Nel mezzo del cammin di nostra vita… Душа яріє, смутком оповита. Ярій, душе, ярій, та не ридай! Твій розпач — марний! Перспектива — світла! Коли ж розпука у тобі розквітла — Продай себе або в оренду здай!.. Середній вік. Часи середньовіччя. Ми досягли їх, трохи навіть швидше, Ніж планували в золоті роки. Підсунулись впритул — куди вже ближче. Та в дзеркалі не втопиться обличчя І не почнеться відлік навпаки. 1999 р. З циклу «Midlife Crisis»
це бурячанка — не буряки це вже хорал а не джаз чуєте шурхіт тихий такий — це осипається час листям з дерев тиньком зі стін шерстю зі псів і котів ось і здійснив ти все що хотів тільки — не так як хотів ніби ж і сам не зовсім мудак й друзі — не мудаки все що збулось — збулося не так з точністю до навпаки вранці завжди нагадають жінки що їм вночі нашептав хід твій гінкий хліб твій гіркий кінь твій копита стоптав всоте узяти в долі аванс втисячне втратити шанс наче в клепсидрі у кожному з нас пере сипається час Жовтень 1999 р.