Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб. - Валеріан Васильович Молдован

Все це, само по собі, не виключає, зрозуміло, наявності у діях Каграманяна складу злочину, як у частині дачі ним хабара, так і у частині використання ним явно фальшивого документу. Але не виключаючи формально наявності у діях Каграманяна складів названих злочинів, все це в значній мірі пояснює природу його дій, показує його дійсну роль, дає можливість об’єктивно підійти до оцінки ступеню його соціальної небезпеки та справедливому вирішенню його долі.

Каграманян пішов на злочин не за своєю ініціативою, він був спровокований на це, став жертвою обману, виявився вимушеним посібником чужих інтересів та інтриг!

За своїм людським та суспільним виглядом Каграманян не злочинець, цей інцидент у його житті є випадковим, він не типовий, нехарактерний для нього.

Вся його попередня біографія та життя, атмосфера, у якій він виховувався та ріс, досить переконливо свідчить про це. Його батько, Каграманян Григорій Миколайович — офіцер запасу, мати — Лалі Гурамівна — вчителька, яка все життя пропрацювала у школі. Педагогом у школі працює і його сестра Лія, яка здобула вищу педагогічну освіту.

Життєвий шлях Аркадія Каграманяна був до цього часу бездоганний. Закінчивши школу, він поступив до педагогічного технікуму, який закінчив у 1995 році. Працював слюсарем на заводі ім. Кагановича, потім — у школі. Всюди він характеризується «чесним трудівником, добросовісною людиною, яка користується довірою, авторитетом, повагою».

Вся сім’я Каграманяна глибоко страждає за Аркадія — цього тихого, скромного та працелюбного юнака, який так невдало розпочав свій життєвий шлях, так серйозно оступився на самому його початку.

Каграманян глибоко розкаявся у здійсненому, щиросердно визнав свою провину.

Каграманян заслуговує полегкості, милосердя та співчуття, він заслуговує на те, щоб вирок у відношенні до нього був справедливим та гуманним!

Шановний суд!

У мене є всі підстави вважати, що матеріали справи досліджені настільки повно і об’єктивно, що суд має всі можливості для об’єктивного вирішення долі мого підзахисного, Князева Олександра, уникнувши при цьому помилки під час винесення вироку. Шановний суд не припуститься помилки, якщо суворо виходитиме із засад Конституції України, як головного Закону, в ст. 62 якої записано: «Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину... Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.»

Підходить до свого логічного завершення кримінальна справа щодо обвинувачення підсудного Олександра Князева у вчиненні умисного вбивства громадянки Гайтини Марини при обтяжуючих обставинах. Трагедія цієї справи подвійна: по-перше обірвалося життя молодої жінки, доньки, сестри; по-друге зараз вирішується доля також молодої людини, сина, брата, який має добру репутацію за місцем навчання, проживання, серед своїх друзів і який звинувачується у вчиненні цього найнебезпечнішого злочину, причетність до якого мій підзахисний заперечує.

Моїм завданням сьогодні є допомога суду знайти істину, а істина як ми знаємо є одна: або підсудний винний у вчиненні злочину, або ж ні. Встановити цю істину мені допоможе аналіз доказів, зібраний на досудовому і судовому слідствах.

Князев Олександр звинувачується у вчиненні умисного вбивства громадянки Гайтини Марини в підвалі її будинку № 8, по вул. Бучми, 7 березня 2003 року близько 23 години за таких обставин: Князев і Гайтина познайомились на день народження, куди мій підзахисний прийшов зі своєю дівчиною, але посварившись з нею, запропонував потерпілій провести її, так як вона збиралась до дому. Дійшовши до дому потерпілої, Князев запропонував їй вступити у статевий зв’язок. Гайтина відмовила, тоді Князев наніс їй кілька ударів з метою подолати опір. Коли Гайтина знепритомніла, він відтягнув її в підвал, зґвалтував, а потім з метою приховати вчинений злочин убив її.

Кримінальна справа за фактом убивства громадянки Гайтини була порушена 9 березня 2003 року слідчим прокуратури за ознаками злочину, передбаченого ст. 115 п. 9 КК.

5 квітня 2003 року в районному відділі внутрішніх справ свідок Князев зізнався у вчинення вбивства і зґвалтування Гай-тини, і з ним, як свідком по справі було проведено відтворення обстановки та обставин події.

5 квітня 2003 року Князева було затримано як підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 п. 9 КК, і допитано прокурором району без участі захисника. 6 квітня слідчий пред’явив Князеву обвинувачення і допитав його без участі захисника.

Як вважають органи досудового слідства, винність Князева у вчиненому злочині доведена такими доказами:

— показаннями Князева як свідка, підозрюваного та обвинуваченого;

— протоколом відтворення обстановки та обставин події;

— висновком експертизи речових доказів, згідно з якими кров на одязі підсудного не виключає походження від потерпілої;

Протягом судового слідства ці докази були ретельно перевірені.

Так мій підзахисний своєї вини в суді не визнав і пояснив, що на досудовому слідстві його змусили зізнатися у вчиненні зґвалтування і вбивства Гайтини Марини працівники міліції, але після арешту відмовився від своїх показань, які дав на початку слідства. 7 березня він прийшов на день народження знайомої зі своєю дівчиною, але посварився з нею і щоб визвати в неї ревнощі вирішив провести до дому потерпілу, Гайтину Марину. Дійшовши до її дому, він запропонував провести її до квартири, дівчина відмовилась, посилаючись на те, що не хотіла щоб її батьки бачили її разом з хлопцем. Потім вони трохи поспілкувалися, приблизно хвилин 15—20, і потерпіла пішла до дому. А мій підзахисний вирішив повернутися на день народження. Він прийшов туди