Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб. - Валеріан Васильович Молдован

що склалося? Він просить дозволу на перездачу англійської мови, другий раз з цього предмету його проекзаменувати. Однак в цьому проханні йому відмовляють і ніякого переекзаменування не дозволяють. Тоді Каграманян вирішив порадитися зі своїм старим знайомим — Ігорем Гавором, зі своїм земляком, людиною, досить досвідченою та авторитетною, до того ж, очевидно, і впливовою, оскільки батько його на той час був народним депутатом місцевої Ради народних депутатів. Про що просив Каграманян свого старшого друга? Він просив допомогти йому перездати англійську мову, предмет, який несподівано йому не вдалося благополучно пройти. Гавор показав з цього приводу так: «Каграманян прийшов до мене, розповів, як складав іспити у Львівський університет, розповів, що отримав двійку з англійської мови, та просив допомогти перездати цей предмет. Я пообіцяв зробити все можливе, пішов до університету, однак у приймальній комісії мені сказали, що всі іспити закінчені і перездача предмету неможлива».

Так склалися обставини, спроба вступити до університету закінчилась для Каграманяна невдачею. Однак цілеспрямованість наміру та характер дій Каграманяна на цьому етапі визначаються тут досить чітко: він шукає легальних шляхів для вступу до інституту, намагається отримати офіційний дозвіл на перездачу англійської мови. Але тут з боку Гавора виникає зовсім несподівана для Каграманяна пропозиція — поїхати у Дрогобич до якоїсь людини, котра посприяє йому у вступі до інституту за гроші, за хабар... Я звертаю вашу увагу на те, що з боку самого Каграманяна такої ініціативи не проявлялося, він такого не припускав, він не з цим прийшов до Гавора. Більше того, сам Гавор показав, що спочатку він не хотів навіть розповідати Каграманяну про свої можливості та зв’язки. «Я, — показав Гавор, — спочатку не збирався говорити про це Каграманяну, але коли він мені став розповідати про свої невдачі та переживання, я ненароком натякнув про це та запропонував йому поїхати до Дрогобича.

Гавор розповів далі про той психологічний стан, в якому перебував Каграманян у той час, що, в кінці кінців, і стало, очевидно, причиною дачі ним згоди на зроблену йому пропозицію: «Бажання потрапити до інституту було у Каграманяна ідеєю «фікс», він був прямо-таки несамовитий».

Величезне бажання потрапити до інституту, почуття гіркої образи від несправедливої, як йому здавалося, оцінки його знань, відсутність можливості перездати іспит і стали, очевидно, тою силою, яка в кінці кінців штовхнула Каграманяна на злочинний шлях.

Гадаю, що слід мати на увазі і ряд інших факторів, які провокували протиправну поведінку Каграманяна.

Коли Гавор говорить, що «відчуває перед Каграманяном свою велику моральну провину», то він мав на увазі перед усім ту обставину, що саме він — людина значно старша його за віком, яка має вищу освіту і до того ж вже сумний досвід власного судового процесу, саме він не тільки не мав морального права сприяти Каграманяну в пошуку злочинних шляхів вступу до інституту, але, навіть навпаки, повинен був всіляко перешкоджати цьому. Однак Гавор повів себе інакше, він скористався ситуацією, що виникла, дезорієнтував Каграманяна, став запевняти його вдатися до нелегального шляху. Більше того, Гавор не заперечував, що був в цьому особисто зацікавлений.

Справа в тому, що Гавор в цей час опинився у скрутному матеріальному становищі: він стояв перед необхідністю термінового погашення свого карточного боргу.

Гавор показав з цього приводу: «На жаль, у день приходу до мене Каграманяна обставини склалися так, що я повинен був терміново віддати свій картонний борг у розмірі 1000 доларів. Я запропонував Каграманяну залишити у мене гроші,...він погодився і залишив у мене 4000 доларів. З цих грошей я віддав борг 1000 доларів».

Аналогічні показання дав Гавор і в суді: «На час звернення до мене Каграманяна я програй у карти 1000 доларів. Коли Каг-раманян прийшов з грошима, я попросив, щоб гроші він залишив у мене. Якщо б не ця обставина, я б у цю історію не втрутився».

Ось у чому реальна причина виникнення цієї справи, обставини, які спровокували протиправний інцидент.

Гавор був зацікавлений у терміновому вишукуванні грошей для виплати боргу, він дивився на Каграманяна в той момент як на свого «спасителя», людину, яка забезпечить йому щасливу можливість отримати гроші для погашення карточного боргу. Ось чому всі дії Гавора були направлені на те, щоб спровокувати Каграманяна на дачу хабара. Я думаю, що саме тому Каграманян пішов на злочин, саме тому сума видалася настільки великою і, може бути, тому вона і не дійшла до реальних або уявних отримувачів.

Я далека від того, щоб взяти на себе вирішення питання про правоту у спорі між Гавором та Гнатюком — були чи не були останньому передані гроші. Мені здається, що питання це виходить за межі моєї компетенції — захисника Каграманяна. Але за всіх обставин представляється очевидним, що Каграманян був жертвою обману та інтриг, що він був спровокований на здійснення злочину!

Якщо повірити Гавору в його версії про передачу грошей Гнатюку, то за його ж власним зізнанням він передав останньому лише 2600 доларів, однак просив його сказати Каграманяну, що отримав від нього всю суму. Ось показання Гавора з цього приводу: «Гнатюк погодився не говорити Каграманяну, що я повинен віддати йому ще 1400 доларів, Аркадію я сказав, що гроші віддав повністю і просив Гнатюка підтвердити це».

Знову Каграманяна ввели в оману, знову його обдурили та приховали від нього дійсний стан речей.

Зовсім неймовірна історія відбувається між Гавором та Гнатюком з грошима, які Гавор винен останньому: Гавор здійснює, як відомо, аферу з ощадними книжками на пред’явителя, він власноручно переправляє у книжках внесені ним до ощадкаси 5 і 9 грн на «500» та «900», обманює таким чином, Гнатюка, приховуючи все це від Каграманяна. який не має ніякого поняття про те, що за його спиною здійснюється афера. Ось чому Гавор заявив у суді: «В тому, що сидить Каграманян, — цілком моя провина», «я його жалію як людину, якій завдано такої великої матеріальної шкоди.