Загублений світ - Майкл Крайтон

побачили однакові вигнуті пазурі, що зблиснули високо в повітрі. В останній момент найближчий дорослий повернувся і, крутнувши своєю великою рогатою головою з кістяним гребенем, завдав рапторові бічного удару, від якого той розтягнувся на багнистому березі. Дорослий трицератопс відразу ж рвонувся вперед, високо піднявши голову. Коли він досяг раптора, то різко зупинився і повернув свою велику голову, опустивши роги в бік тварини, яка лежала на землі. Але раптор був швидшим; засичавши, він схопився на ноги, і роги трицератопса лише пройшлися по багнюці. Раптор повернувся боком і вдарив дорослого в писок, роздряпавши його до крові своїм великим пазуром. Трицератопс заревів, але на той час двоє інших дорослих рвонулися вперед, а решта залишилася з дитиною. Раптор швидко поповз геть, назад у траву.

— Bay, — сказав Арбі.— Це було щось!

Стадо

Кінг глибоко зітхнув із полегшенням, коли дістався до Y-подібної розвилки і повернув червоний «Джип» ліворуч, виїхавши на широку ґрунтову дорогу. Він одразу її впізнав: це був шлях, що йшов по хребту і вів назад до човна. Коли він глянув вліво, то побачив всю східну долину. Човен був ще там! Чудово! Він закричав і різко дав газу, на душі в нього стало легко, як ніколи. На палубі було видно іспанських рибалок, які дивилися на небо. Незважаючи на загрозливий шторм, вони, здавалося, не приготувалися до відплиття. Мабуть, чекали на Доджсона.

Що ж, подумав Кінг, це чудово. Він буде там за кілька хвилин. Пробравшись крізь густі джунглі, він нарешті міг бачити, де саме він був. Дорога, що йшла по хребту, проходила на висоті по гребеню одного з вулканічних виступів. Тут майже не було заростей і на поворотах можна було побачити весь острів. На сході він бачив ущелину та човен біля берега. На заході було видно лабораторію і два однакових трейлери Малкольма, припаркованих біля дальнього краю галявини.

Вони так і не дізналися, що в дідька лисого тут робив Малкольм, подумав він. Не те, щоб це зараз мало якесь значення. Кінг вже забирався з острова і це єдине, що його зараз хвилювало. Він вже майже відчував палубу під ногами. Може, в когось з рибалок навіть є пиво. Приємне холодне пиво, яке вони питимуть, човгаючи вниз річкою з цього клятого острова. А він вип’є за Доджсона, ось що він зробить.

Можливо, подумав він, я вип’ю дві пляшки.

Кінг пройшов поворот і побачив стадо тварин, які скупчилися на дорозі. Це були якісь зелені динозаври, чотири фути заввишки, з великими куполоподібними головами, на яких була купка маленьких ріжок. Вони нагадали йому зелених водяних буйволів. Але тут їх було багато. Він різко загальмував; машина зупинилася.

Зелені динозаври дивилися на його автівку, не рухаючись. Стадо просто стояло собі, ледаче й спокійне. Кінг чекав, барабанячи пальцями по керму. Потім нетерпляче посигналив і блимнув фарами.

Тварини просто дивилися на нього.

Вони були смішні, ці істоти з кривим гладким опуклим виступом на лобі та ріжками навколо. Вони просто дивилися на нього тупим коров’ячим поглядом. Він поставив машину на передачу і повільно рушив уперед, сподіваючись, що зможе проштовхатися крізь цих тварин. Вони не зрушили з місця. Нарешті передній бампер уперся у найближчу тварину, яка зарохкала, відступила на пару кроків назад і, опустивши голову, буцнула автомобіль так, що аж пролунав металевий дзвін.

Господи, подумав він. Так ця тварюка й радіатор продірявить, якщо не бути обережним. Він зупинив машину і став чекати, не вимикаючи двигун. Тварини знову заспокоїлися.

Кілька з них вляглися на дорозі. Він не міг їх об’їхати. Він глянув вперед, у напрямку річки, і побачив човен, до якого було не більше, ніж чверть милі. Спостерігаючи за ним, він зрозумів, що рибалки чимось дуже зайняті на палубі. Вони розвертали кран, кладучи його на палубу. Вони готувалися відплисти!

До біса чекання, подумав він. Він відчинив дверцята і виліз, кинувши машину посеред дороги. Тварини відразу ж схопилися на ноги і найближча кинулася на нього. Двері були відчинені, тварина врізалася в них, зачинивши і залишивши глибоку вм'ятину на металі. Кінг кинувся до краю пагорба і побачив вертикальний спуск висотою більш ніж сто футів. Тут він точно не злізе. Трохи далі схил був вже не настільки крутий. Але тепер на нього кинулися інші тварини. В нього не було вибору. Він оббіг машину ззаду, якраз в той момент, коли інший динозавр врізався у задній ліхтар, розбивши пластик.

Третій динозавр врізався просто в зад автомобіля. Кінг встиг вилізти на запасне колесо, коли тварина вдарила бампер. Цей поштовх збив його, і він впав на землю, покотившись під форкання «буйволів». Потім схопився на ноги і побіг на протилежний бік дороги, де був невеличкий пагорб. Він видерся на нього і пірнув у зарості. Тварини вже не гналися за ним. Але від цього було не легше — тепер він був з іншого боку дороги!

Він повинен був якось повернутися на той бік. Він піднявся на вершину пагорба і почав спускатися, лаючи себе. Кінг вирішив пройти вперед сотню ярдів або близько того, доки не відійде подалі від тварин, що надавали йому стусанів, а потім перейти дорогу. Якщо він зможе це зробити, то дістанеться до човна.

Майже відразу ж його оточили густі джунглі. Він спіткнувся, покотився багнистим схилом, а коли встав на ноги, то не знав точно, в який бік має йти. Він був на дні яру, де росли дуже товсті пальми десять футів заввишки. У кожному напрямку можна було бачити не більше ніж на кілька футів.

Його відразу ж охопила паніка, він не розумів, куди йти. Він проштовхувався крізь мокре листя, сподіваючись зорієнтуватися, де він.

Діти все ще стояли, спершись на перила, і дивилися на рапторів, які відходили в хащі. Торн відвів Левіна вбік і тихо сказав:

— Чому ти хотів, щоб ми сюди приїхали?

— Лише з обережності,— відповів Левін. — Принісши немовля до трейлера, ви нариваєтеся на неприємності.

— Які неприємності?

Левін знизав плечима.

— Ми не знаємо цього, ось в чому справа. Але загалом батьки не люблять, коли їхніх малят кудись забирають. А в цього маляти дуже великі батьки.

З іншого боку укриття Арбі сказав:

— Дивіться! Дивіться!

— Що там? — спитав Левін.

— Чоловік.

Засапаний, Кінг вийшов із джунглів і опинився на рівнині. Нарешті він може бачити, де знаходиться! Він зупинився, спітнілий і брудний, намагаючись зорієнтуватися.

Він був розчарований, виявивши, що анітрохи не наблизився до човна. Схоже, він