Precedent UA — 2015 - Колектив авторів

Суд встановив, що тримання під вартою заявника після винесення рішення про направлення його на примусове психіатричне лікування є порушенням права на свободу, а також, що в порушення цього права заявник не мав можливості ініціювати перегляд законності його утримування під вартою; використання гумових дубинок в справі заявника було необґрунтованим і складало нелюдське поводження; застосування до заявника у психіатричному відділенні наручників протягом 7 днів було нелюдським та принижуючим гідність поводженням; утримування заявника в одиночній камері в наручниках вказує на ненадання медичної допомоги йому; державні органи не провели ефективного розслідування скарг матері заявника на неправомірні дії щодо нього з боку представників державного органу, оскільки розслідування проводив спершу начальник слідчого ізолятору; мати заявника була формально повідомлена про закриття кримінальної справи лише 1 жовтня 2004 року, тобто за 2 роки та 2 місяці після інциденту, і через рік після початку розслідування цієї справи прокуратурою; розслідування прокуратурою проводилося неналежне, оскільки не допитувалися повторно свідки, не проводилося медичне обстеження заявника.

Представник заявника в Суді: адвокат Аркадій Бущенко

Суд визнав порушення статті 3, статті 5 §§ 1 та 4 Конвенції.

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: статті 28, 29 Конституції України, статті 19, 92, 94–96, 365, 367 Кримінального кодексу від 05 квітня 2001 року, статті 101, 148, 149, 150, 155, 156, 237, 241, 205, 347, 349, 402, 416, 424, 417, 418, 419, 421 Кримінально-процесуального кодексу України, статті 221, 256, 257, 258 Цивільного процесуального кодексу 1963 року, статті 8, 18 Закону України «Про попереднє ув’язнення» 1993 року, статті 19, 20, 21 Закону України «Про психіатричну допомогу», п. п. 4, 6, 7, 14, Постанови Кабінету Міністрів України № 49 від 27 лютого 1991 року «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку», Наказ № 346/877 Міністерства охорони здоров'я від 19 грудня 2000 року «Про заходи щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади», Наказ № 397 Міністерства охорони здоров'я, Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26 грудня 2003 року «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 19 березня 1982 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру» (з поправками від 4 червня 1993 року) і постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».

Основні тези:

«Суд нагадує, що застосування до особи, позбавленої свободи, фізичної сили способом, який не є абсолютно необхідним з огляду на її поведінку, принижує людську гідність і, в принципі, становить порушення права, встановленого статтею 3» (§ 131)

«В цій справі Суд вважає, що застосування наручників до психічно хворого заявника протягом семи днів без якого-небудь психіатричного обґрунтування, чи ненадання медичної допомоги у зв’язку із ушкодженнями, спричиненими йому під час насильницького утримування та нанесених собі під час перебування у карцері повинно розглядатися як нелюдське та принижуюче гідність поводження.» (§ 145)

«Згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд встановив у своїй практиці, таке розслідування має також бути незалежним, безстороннім і відкритим для критичного аналізу з боку громадськості, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю» (§ 155)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/rus? i=002–2499

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1192463064

Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:

1) рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 березня 2014 року, справа № 725/7139/13-к, суддя Галичанський О.І.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37894743

Теза із рішення: «…ненадання своєчасної і належної медичної допомоги прирівнюється до нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження і є порушенням статті 3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини є джерелом права і національні суди зобов’язані застосовувати її при розгляді справ…»

2) рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року, справа № 191/4265/14-ц, судді: Свистунова О. В., Гайдук В.І. та Ремез В. А

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44359933

Теза із рішення: «…Суд повторює, що згідно з пунктом 1 статті 35 національний засіб юридичного захисту має бути не лише доступним, а й ефективним засобом виправлення стверджуваного порушення конвенційних прав людини…»

Кучерук проти України, № 15825/06, 06 вересня 2007 року (див. Утримування на примусовому лікуванні)

Кабулов проти України, № 41015/04, 19 листопада 2009 року (див. Загроза поганого поводження у разі видачі (екстрадиція)

Анатолій Руденко проти України, № 50264/08, 17 квітня 2014 року (див. Безпідставне тримання під вартою)

Корнейкова проти України, № 39884/05, 19 січня 2012 року (див. Незаконне тримання під вартою)

Сергій Волосюк проти України, № 1291/03, 12 березня 2009 року (див. Право на листування в місцях позбавлення волі)

Квашко проти України, № 40939/05, 26 вересня 2013 року (див. Використання адміністративного арешту в кримінальному провадженні)

Солдатенко проти України, № 2440/07, 23 жовтня 2008 року (див. Загроза поганого поводження у разі видачі (екстрадиція)

Світлорусов проти України, № 2929/05, 12 березня 2009 року (див. Тримання під вартою з метою екстрадиції)

Камишев проти України, № 3990/06, 20 травня 2010 року (див. Тримання під вартою з метою екстрадиції)

Крейдич проти України, № 48495/07, 10 грудня 2009 року (див. Компенсація за незаконне затримання та тримання під вартою)