Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

Станом на 01.01.2005 площа земель під об'єктами природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення становила 2,7 млн. га або 4,5 % території країни. Найбільше таких земель у Криму, на заході та півночі країни, недостатньо - на сході та на південному сході[138].

   1. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

   2. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

До частини першої. Коментовану норму слід застосовувати із урахуванням того, що деякі об'єкти природно-заповідного фонду та земельні ділянки, на яких вони розташовані, не підлягають передачі у приватну власність (див. ст. 4 Закону "Про природно-заповідний фонд України", а також положення ст.ст. 83, 84 ЗКУ щодо земель, що не можуть приватизуватися). Між тим, відповідні землі теоретично все-таки можуть перебувати у приватній власності, якщо, наприклад, при створенні об'єкту природно-заповідного фонду земельна ділянка приватної власності (її частина) під об'єктом не була викуплена у державну власність.

До частини другої. У коментованій нормі швидше йдеться не про "порядок", а про "режим" використання, який відрізняється в залежності від виду об'єкту природно-заповідного фонду. Щодо видів об'єктів природно-заповідного фонду див. ст. 44 ЗКУ та коментар до неї. Правовий режим кожного із об'єктів природно-заповідного фонду, вимоги щодо їх зонування тощо визначаються розділом III (ст.ст. 15-38) ЗУ "Про природно-заповідний фонд України", а також положенням про відповідний об'єкт або проектом організації його території, що приймаються відповідно до наказу Мінприроди від 06.07.2005 №245 "Про затвердження Положень про Проекти організації територій установ природно-заповідного фонду України", наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства культури України від 20.02.1998 №21/46 "Про затвердження Положення про зоологічний парк загальнодержавного значення".

Можна виділити такі особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду.

Насамперед, безпосередньо із цільового призначення випливає заборона здійснення на землях природно-заповідного фонду будь-якої діяльності, що суперечить цільовому призначенню або може негативно впливати на стан об'єктів природно-заповідного фонду; у більшості випадків земельні ділянки вилучаються із господарського використання, або така діяльність суворо обмежується (зокрема, див. ст.ст. 7, 9 та ін. Закону "Про природно-заповідний фонд України").

Встановлений особливий порядок оголошення територій об'єктами природно-заповідного фонду (ст.ст. 51-55 Закону "Про природно-заповідний фонд України"). Створення об'єктів природно-заповідного фонду регламентується також ЗУ "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" та "Про екологічну мережу України", ПКМ "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення" від 25.08.2004 №1094.

Здійснюється внутрішнє функціональне зонування земельних ділянок, коли для кожної із зон встановлюється диференційований режим використання, охорони і відтворення (наприклад, відповідно до ст. 18 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" територія біосферного заповідника поділяється на заповідну зону, буферну зону та зону антропогенних ландшафтів). Зонування здійснюється відповідно до положень про конкретні об'єкти природно-заповідного фонду.

Встановлений пільговий режим оподаткування земель природно-заповідного фонду земельним податком: відповідно до п. 1 ст. 12 Закону "Про плату за землю", майже всі об'єкти природно-заповідного фонду (крім мисливських заказників), звільняються від земельного податку.

За порушення правового режиму земель природно-заповідного фонду встановлена посилена відповідальність: у КК України передбачена кримінальна відповідальність за ст. 252 "Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду", вчинення злочину на території природно-заповідного фонду є кваліфікуючою ознакою складу злочину "Порушення правил охорони надр" (ст. 240 КК України) та конститутивною ознакою складів злочину "Незаконна порубка лісу" (ст. 246) та "Незаконне полювання" (ст. 248). Встановлена також адміністративна відповідальність за порушення режиму об'єктів природно-заповідного фонду - див. ст. 91 "Порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду" КУпАП. Вчинення правопорушення на території об'єкта природно-заповідного фонду є підставою для застосування адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 77-1 КУпАП "Самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків". Ст. 65 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" встановлює особливості застосування цивільної відповідальності - шкода стягується на основі кадастрово-екологічної оцінки та спеціальних такс. Ст.ст. 7 та 9 ЗУ "Про плату за землю" передбачають підвищені ставки земельного податку у разі невикористання земель природно-заповідного фонду за безпосереднім призначенням.

1. До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.

(Частина перша статті 46 в редакції Закону № 3404-IV від 08.02.2006)

   2. Межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками.

   3. Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення визначається законом.

До частин першої та третьої. Ч. 1 ст. 46 ЗКУ визначає землі "іншого природоохоронного призначення" дуже нечітко, не даючи формальної відповіді, які саме земельні ділянки слід віднести до земель іншого природоохоронного призначення. Так само бланкетний характер має ч. 3 коментованої статті, яка стосується порядку використання (режиму) земель "іншого природоохоронного призначення".

Розглянемо чинне законодавство на предмет виявлення земель, що через свій природоохоронний режим можна було б віднести до земель "іншого