Основи загальної психології. Том I - Оксана Василівна Полозенко

а) малюванням;

б) грою на музичному інструменті;

в) ліпленням;

г) конструюванням.

28. Основним критерієм класифікації сприймання на сприймання простору, часу, руху є:

а) провідний аналізатор;

б) предмет відображення;

в) форма існування матерії;

г) активність суб’єкта.

29. Приклад малюнка, що сприймається то як ваза, то як два людських профілі, ілюструє закон:

а) транспозиції;

б) фігури й фону;

в) прегнантності;

г) константності.

30. Порушення сприймання, за якого людина бачить образи, яких насправді немає, називаються:

а) ілюзією;

б) галюцинацією;

в) фантазією;

г) мрією.

31. Властивість сприймання, що характеризує тісний зв’язок сприйманням з мисленням і розумінням сутності предметів, називається:

а) константністю;

б) осмисленістю;

в) вибірковістю;

г) цілісністю.

32. Завдяки якій властивості сприймання малюк упізнає свою матір, з якою б зачіскою і в якому б одязі вона не була:

а) осмисленість;

б) константність;

в) цілісність;

г) структурність.

33. У здатності людини пізнавати предмет за його неповним або помилковим зображенням проявляється така властивість сприймання, як: а) цілісність;

б) предметність;

в) константність;

г) структурність.

34. Перші ознаки предметного сприймання починають проявлятися у такому віці:

а) перші дні життя дитини;

б) 2–4 місяці;

в) дошкільному;

г) шкільному.

35. Активний розвиток сприймання у шкільному віці зумовлений:

а) виникненням складних видів зорового аналізу та синтезу;

б) здатністю фіксувати погляд на предметі;

в) становленням адекватного образу предмета під час маніпуляції з ним;

г) випереджаючим розвитком тілесних рухів.

36. Важливою умовою розвитку сприймання дитини є:

а) взаємодія з батьками;

б) спостереження різноманітних об’єктів та взаємодія з ними;

в) спрямування дитини дорослими на певний вид діяльності;

г) індивідуальне навчання дитини.

37. Концептуальне положення про умовно-рефлекторну діяльність внутрішньоаналізаторного й міжаналізаторного комплексів як підґрунтя сприймання вперше обґрунтував:

а) І. Павлов;

б) І. Сєченов;

в) Б. Баєв;

г) Г. Костюк.

38. Основна ознака сприймання, яка відрізняє його від відчуття, — це:

а) відображення окремих властивостей явищ та предметів;

б) зумовленість об’єктивним подразником;

в) можливість розвивати та удосконалювати;

г) формування цілісного образу предмета, явища, ситуації.

39. Результатом сприймання є:

а) цілісний образ об’єкта;

б) відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ довкілля;

в) кількість предметів, які людина може одночасно сприйняти за короткий проміжок часу;

г) те, що відображають властивості предметів та явищ навколишнього світу.

40. Предметність сприймання — це:

а) здатність відображати об’єкти і явища реального світу як не пов’язаних один з одним відчуттів;

б) властивість сприймання об’єднувати різні відчуття;

в) відсутність у процесі сприймання моторного компоненту;

г) відображення в перцептивному образі властивостей предмета не як ізольованих, а таких, що належать предмету.

41. Фізіологічною основою сприймання є процеси, що відбуваються:

а) в органах чуття;

б) у нервових волокнах;

в) у центральній нервовій системі;

г) в органах чуття, нервових волокнах та центральній нервовій системі.

42. Завдяки якій властивості сприймання людина здатна сприймати мелодії:

а) константність;

б) структурність;

в) цілісність;

г) апперцепція.

1. Види і властивості сприймання.

2. Фактори, що впливають на формування образів.

3. Ілюзії сприймання.

4. Розвиток сприймання й діяльність.

5. Зорове сприймання простору.

6. Пізнавальна функція слухового сприймання.

7. Сприймання і його розвиток у дітей.

8. Навчання і розвиток у дітей сприймання простору.

9. Феномени сприймання.

10. Закони і загадки зорового сприймання людини.