Основи загальної психології. Том I - Оксана Василівна Полозенко

Обробка результатів

Точність оцінки часу визначається для кожного досліду окремо за формулою

де Кт — коефіцієнт точності оцінки часу;

А — фактичний часовий інтервал, який минув з початку оцінювання досліджуваним заданого часового відрізку;

С — часовий інтервал, запропонований для оцінки.

Аналіз результатів

Під час аналізу результатів дослідження важливо визначити, у якому співвідношенні до 100 %, менше чи більше, перебувають коефіцієнти точності оцінки часу досліджуваного. Якщо в усіх дослідах досліджуваний має коефіцієнт більший за 100 %, то часові відрізки він недооцінює. Якщо його коефіцієнти менші 100 %, то часові відрізки він переоцінює. Чим ближчі коефіцієнти до 100 % (наприклад, 80 % — 110 %), тим вища точність оцінки коротких проміжків часу.

Люди відрізняються за типологією оцінки часових інтервалів, однак деякі з них короткі інтервали часу (до хвилини) переоцінюють, а інтервали більші за хвилину, навпаки, недооцінюють.

Щоб встановити причини недооцінки чи переоцінки часових

інтервалів, ми радимо повторити досліди, ускладнивши їх інструкцією з додатковими вказівками. Наприклад, потрібно визначити заданий інтервал часу, називаючи, при цьому літери алфавіту. Введення інструкцією ще однієї мети діяльності змінює оцінку досліджуваним часових інтервалів. Час у цьому разі для досліджуваних, як правило, стає менш помітним, тобто вони, займаючись іншою справою, його недооцінюють. Знаючи особливості сприймання та оцінки інтервалів часу, можна розробити систему прийомів, що будуть корисні в моменти вимушеного очікування: очікування транспорту, зустрічі, подій тощо. Знята при цьому психічна напруженість — один з моментів самовиховання і навчання саморегуляції.

Мета: актуалізація суб’єктивної картини сприймання; можливість проаналізувати, вербалізувати, упорядкувати, підвищити рівень усвідомлення теоретичних знань на практиці.

Матеріали та обладнання: 20 дрібних предметів (наприклад: ключ, значок, іграшка з «Кіндер-сюрприз», ґудзик, нитка, цукерка, лінза, пазли, гіпсова фігурка, свічка, вата, шматочок хутра, цвях, надувна кулька тощо), пов’язка для очей, папір, ручка.

Процедура проведення гри (дослідження): дослідження проводиться у невеликій групі (5–7 осіб). Група обирає спостерігача (ведучого), який контролює та записує результати дослідження.

Перед дослідженням спостерігач зав’язує очі досліджуваному.

Інструкція: «Поверніть руку долонею догори. Під час дослідження у Вас будуть виникати певні відчуття. Дайте словесний опис ваших відчуттів і їх синтезу у певний образ сприймання».

Спостерігач фіксує словесний звіт досліджуваного.

Аналіз результатів: аналізуючи результати, важливо обговорити суб’єктивний досвід кожного з членів групи щодо створення образу сприймання. З’ясувати, як створювався образ, чи усім це вдалося, які фактори на це впливали, чи вдалося на практиці переконатися у тому, що сприймання — це пізнавальний психічний процес, що виявляється у цілісному відображенні предметів і явищ, що виникають при безпосередньому впливові подразників на рецепторні поверхні органів відчуттів і який пов’язаний із попереднім досвідом; осмисленням того, що сприймається; уважністю і спостережливістю.

1. У сприйманні відображаються:

а) окремі властивості предметів і явищ;

б) цілісність перцептивного образу, який отримує індивід за допомогою органів чуття;

в) ступінь зосередженості індивіда, на певному об’єкті;

г) форма організації міжособистісної взаємодії.

2. Предметність, цілісність, константність, осмисленість є властивостями:

а) відчуттів;

б) сприймання;

в) мислення;

г) почуттів.

3. Властивість сприймання, що дозволяє зберегти незмінними якості предмета незалежно від того, з якої відстані, під яким кутом і при якому освітленні він сприймається, — це:

а) предметність;

б) константність;

в) цілісність;

г) структурність.

4. Розглядаючи плями невизначеної форми, люди бачать у них різні образи. Якою властивістю сприймання це можна пояснити:

а) предметністю;

б) апперцепцією;

в) константністю;

г) цілісністю.

5. Неадекватне сприймання, яке неправильно, викривлено, помилково відображає об’єкти, що діють на аналізатори, — це:

а) виділення фігури з фону;

б) ілюзія;

в) галюцинація;

г) витіснення.

6. Відносна постійність сприйманої форми, величини, кольору предмета незалежно від умов, у яких відбувається сприймання, називається:

а) предметністю;

б) цілісністю;

в) структурністю;

г) константністю.

7. Завдяки якій властивості сприймання навколишні предмети сприймаються нами як відносно сталі за формою, розміром, кольором незалежно від умов їх сприйняття:

а) предметності;

б) цілісності;

в) константності;

г) осмисленості.

8. Яка особливість сприймання проявляється в переважному

виокремленні одних об’єктів порівняно з іншими:

а) цілісність;

б) константність;

в) осмисленість;