Дейл Карнегі. Як подолати неспокій і почати жити - Дейл Карнегі

Навіть робота двигуна вашої машини — це глибока таємниця. Дослідницька лабораторія General Motors витратила роки та мільйони доларів, розбираючись, як іскра у циліндрі викликає вибух, що змушує рухатись ваш автомобіль.

Той факт, що ми не до кінця розуміємо таємниці нашого тіла, електрики або двигуна, не заважає нам ними користуватись. Той факт, що я не розумію таємниці молитви та релігії, не заважає мені тішитися тим багатим, щасливим життям, яким живе кожен віруючий. Я усвідомив справжній зміст вислову Сантаяни: «Людина створена не для того, щоб зрозуміти життя, а щоб прожити його».

Я повернувся — хотів був написати, що повернувся до релігії, та це не зовсім точно — я повернувся до нової концепції релігії. Мене більше не цікавили обрядові відмінності, які розділяють церкви. Цікавить мене зараз те, що приносить людині релігія, — як ото цікавила колись електроенергія та вода, що роблять наше життя комфортним. Але релігія робить для нас значно більше, бо це духовна цінність. Вона дає мені, як сказав Вільям Джеймс, «новий смак до життя... більше життя, багатше життя, легше життя». Вона дає мені віру, надію та мужність. Вона тамує неспокій, тривоги, страхи та хвилювання. Життю вона надає мети і сенсу. Вона робить мене набагато щасливішим. Вона дає мені здоров'я. Вона допомагає створити для себе «мирну оазу посеред сипучих пісків життя».

Френсіс Бекон мав рацію, зазначивши більше трьохсот років тому: «Поверхнева філософія схиляє людський розум до атеїзму, але глибока філософія приводить людину до релігії».

Я пам’ятаю часи, коли люди говорили про конфлікт між наукою та релігією. Але зараз ці суперечки стихли. Найновіша з усіх наук — психіатрія — вчить нас тому, що й Ісус. Чому? Бо психіатри виявили, що молитва та сильна віра знищують тривоги, неспокій, напруження та страхи, що є причинами більшості наших недуг. Вони знають, як сказав один з їхніх лідерів, доктор А.А. Бріль, що «у щиро віруючої Людини не буває неврозів».

Якщо віра нещира, то життя не має сенсу. Це трагічний фарс.

Я брав інтерв’ю у Генрі Форда за кілька років до його смерті. До зустрічі з ним я був певен, що на ньому позначились ті довгі роки, коли він будував та розвивав одну з найбільших світових компаній. Тому я дуже здивувався, побачивши, який гарний і спокійний вигляд має він у свої сімдесят вісім років. Коли я запитав, чи він хвилювався, то Форд відповів: «Ні. Я вірю, що Бог усім керує, і що Він не потребує вказівок від мене. Коли Господь керує, я не сумніваюся, що все зрештою буде добре. То про що ж мені хвилюватись?»

Сьогодні навіть психіатри стають сучасними євангелістами. Вони закликають нас провадити релігійне життя не для того, щоб уникнути пекла після смерті, а щоб уникнути того пекла, яке спричиняють виразка шлунка, нервові розлади та безсоння, — прочитайте хоча б книгу «Повернутись до релігії» доктора Генрі С. Лінка.

Так, християнська віра надихає й оздоровлює. Ісус сказав: «Я прийшов, щоб ви мали життя, і достатньо щоб мали».

Ісус заперечував мертві ритуали, що проникли у релігію за Його доби. Він був бунтівником. Він приніс нову релігію — релігію, яка могла сколихнути світ. І за те Його розіпнули. Він стверджував, що релігія має існувати для людини — а не людина для релігії; що шаббат був створений для людини — а не людина для шаббату. Він більше говорив про страх, аніж про гріх. Неправильний страх — це гріх, гріх проти вашого здоров'я, гріх проти багатшого, повнішого, щасливішого життя, за яке виступав Ісус. Емерсон називав себе «професором науки радощів». Ісус теж був учителем «науки радощів». Він говорив Своїм апостолам: «Возрадуйтеся й возвеселіться».

Ісус казав, що у релігії є лише дві важливі речі: любити Господа всім серцем і любити ближнього, як самого себе. Якщо ти так робиш, то ти релігійна людина, навіть якщо й не усвідомлюєш цього. Гарним прикладом є мій тесть, Генрі Прайс, з міста Талса, штат Оклахома. Він намагається жити за цим золотим правилом; він не може вчинити щось зле, егоїстичне або нечесне. Однак він не ходить до церкви і називає себе агностиком. Дурниці! Що робить людину християнином? Я дозволю відповісти Джону Бейлі, поважному професору теології Единбурзького університету. Він сказав: «Людину робить християнином не інтелектуальне сприймання певних ідей, не згода з певним правилом, а наявність певного Духу та участь у певному Житті».

Якщо це робить людину християнином, то Генрі Прайс — видатний християнин.

Вільям Джеймс — батько сучасної психології — у листі до свого друга професора Томаса Девідсона писав, що з роками йому «дедалі тяжче жити без Бога».

У цій книзі я згадував про те, що на конкурсі оповідей про хвилювання ми поділили грошову премію поміж двома дописувачами. Ось друга історія, яка отримала нагороду — незабутній досвід жінки, якій дуже непросто далось розуміння того, що «їй важко жити без Бога».

Я називатиму цю жінку Мері Кашмен, хоча це не її ім я. Вона має дітей і онуків, яким може не сподобатися, що її розповідь опублікували, тож не розкриватиму її прізвища. Ось що вона розповіла.

«Під час Депресії середня платня мого чоловіка була вісімнадцять доларів на тиждень. Іноді в нас не було навіть цього, бо йому не платили, коли він хворів, — а таке траплялося часто. У нього були травми, свинка, скарлатина, а потім запалення легенів. Ми втратили маленький будиночок, який побудували власними руками. Ми заборгували крамниці п'ятдесят доларів, — а нам потрібно було годувати п'ятьох дітей. Я прала і прасувала білизну для сусідів, купувала старий одяг у магазинах Армії Спасіння і перешивала його для своїх дітей. Я сама захворіла від турбот. Одного разу продавець, якому ми були винні п'ятдесят доларів, звинуватив мого одинадцятирічного сина у тому, що той украв пару олівців. Мій син ридав, розповідаючи мені про це. Я знала, що він чесний і вразливий хлопчик, знала, що його принизили на людях. Це була соломинка, яка зламала мій хребет. Я подумала про всі нещастя, яких ми зазнали, й не побачила надії у майбутньому. Напевно, на мене найшло запаморочення від хвилювань, але я вимкнула пральну машину, завела свою п'ятирічну доньку до спальні й заткнула щілини у вікнах та дверях папером і килимками. Моя донька запитала: „Мамо, що ти робиш?“ Я відповіла: „Тут маленький протяг“. Потім я ввімкнула газовий нагрівач, який стояв у спальні, — і не запалила вогонь. Коли