Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю - Арі Турунен

На думку математика та філософа Бертрана Расселла, філософія західного світу починається з Фалеса. Інакше кажучи, Фалес не посилався на міфи, пояснюючи явища природи. Натомість він досліджував світ раціонально. Він стверджував, що все живе походить від води, а не від примх богів. Нащадки пам’ятають його як одного з Семи Мудреців Греції і як «батька науки».

Захоплений геометрією та астрономією Фалес уважав, що Всесвіт є закономірним. Головною ідеєю Фалеса було уявлення про Всесвіт як упорядковану структуру, так званий космос, або порядок. Якщо до цього додати думку, згідно з якою кожна частка Всесвіту має своє завдання, початок і кінець, отримаємо уявлення про телеологію, доцільність, коли подію пояснюють, виходячи з її результату. На основі цих тверджень почала оформлюватися класична наука Греції. Словом Epistemé позначали знання, що на латину було перекладене як scientia.

Анаксимандр не пояснював світ як творіння богів. Він був першим, хто говорив про закони природи. Поняття про закони природи вплинуло також на думку про рівність, адже ніякий закон природи не обґрунтовує аристократичного походження. Картина П’єтро Беллотті

Фалес також вплинув на фундаментальні поняття природничих наук, говорячи про першоелементи всіх речовин. У Фалеса першоелементом була вода. Проте його думка спричинила критику, що стала одною з відправних точок науки. Учень Фалеса Анаксимандр не сприймав учення вчителя як таке, а, навпаки, заперечував.

І чи може хтось краще за учня знати недоліки міркувань учителя. На думку Анаксимандра, вода не могла бути першоелементом усього, адже вологість не має матеріальної протилежності. Оскільки сухість не є речовиною, вода не може мати протилежностей.

Свої роздуми Анаксимандр базував на законах природи, в яких не бачив божественного впливу. Він уважав, що наш світ є лише одним серед багатьох. Також він стверджував, що люди походять від мутації певної тварини. Дехто вважає думки Анаксимандра найдревнішою версією еволюційного вчення.

Згідно з відомою думкою Анаксимандра: «З чого відбувається народження всього сущого, туди ж все зникає за потреби. Всі отримують відплату один від одного за несправедливість згідно з порядком часу». Під цим трохи важким для розуміння висловом Анаксимандр має на увазі те, що існує необхідність, закон природи, що постійно підтримує рівновагу. Отже, неможливо переходити навічно встановлені межі.

Згідно з поглядами Анаксимена, учня Анаксимандра, Всесвіт складається з повітря. Припущення Анаксимена ґрунтувалося на такому явищі, як конденсація. Коли повітря стискається, з нього утворюється туман і дощ. Вода своєю чергою випаровується в повітря. Досліджуючи явища природи, Анаксимен розглядав також протилежні стани окремої речовини, такі як сухий і вологий, а також гарячий і холодний. Він зрозумів, що блискавки пов’язані з розривами хмар та їхнім роз’єднанням одна від одної і що веселка з’являється тоді, коли промені сонця проходять крізь ущільнене повітря. На думку історика науки Девіда Ліндберга, ці приклади показують, що Анаксимен розглядав природу під широким кутом зору, як і багато інших мілетських філософів. Останні намагалися знайти у подіях спільні чинники, замість того щоб розглядати кожне явище природи як окремий випадок або наслідок впливу богів чи надприродних сил.

Анаксимандр, можливо, навчав також Піфагора. Останній був упевнений, що Всесвіт складається з чисел. Подейкують, що він зрозумів це, коли помітив, що висота тону, яка формує цілий тон, прямо пропорційна довжині язичка музичного інструмента. Це була математична основа фізики.

На думку філософа Георга Хенрика фон Врігта, виникнення природничих наук і філософії Греції тісно пов’язане із зникненням культури аристократії та виникненням конституційного міста-держави. До наших часів дійшли згадки про закони та проекти конституції, задокументовані у 600-х рр. Авторами їх були судді — Лікург зі Спарти та Дракон і Солон з Афін.

Воля впливала всюди і на всіх. Мілетська натурфілософія також вплинула на формування нового уявлення про правосуддя у західному світі, яке повинно базуватися на неупередженому ставленні та не визначає гідність людини за її походженням.

Фон Врігт пише: «Вимога, що феміду, правосуддя, що базується на силі правління королів і аристократії, повинне заступити діке, правосуддя, що дотримується спільних для всіх указівок закону записаного, і вже містить у собі паростки нового уявлення про гідність людини. Найвищих і найнижчих слід міряти одною міркою. Моральну гідність людини визначає не її походження, а її здатність жити згідно з універсальними етичними та правовими нормами. Ці норми виражають істинну природу людини у той самий спосіб, як так звані закони природи пояснюють об’єктивну реальність».

Революційним уявленням Анаксимандра було те, що події у природі слідують законному порядкові, тобто існує закон природи. Фон Врігт уважає, що подібні думки не можна відкидати, називаючи їх поетичним виразом пустих спекуляцій іонійського ідеаліста. На думку фон Врігта, вже той факт, що ми постійно вживаємо одне й те саме слово «закон» для позначення двох настільки різних речей, як закони природи та норми суспільства, показує, наскільки глибоко вкоріненим є «юридичне» розуміння природи.

Природа може бути суворою, але ніякий природний закон не обґрунтовує права на кращі умови для «вищих» за походженням. Потреба рівноправності була природною для містян, зацікавлених у ринкових відносинах. У суспільствах, побудованих на торгівлі та майстерності, важко сприймають суспільний клас із привілеями. Можна сказати, що купці Мілета підтримували ідеологію, яку пізніше стали називати лібералізмом: підприємництво вільної ринкової економіки, свободу пересування та вільний обмін думками.

Картина світу змінюється завдяки торгівлі