Житловий кодекс України. Науково-практичний коментар станом на 05.05.2011 р - Колектив авторів

- за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням - тимчасових жильців (ст. 98 ЖК);

- відмовитися від договору найму житла;

- збереження жилого приміщення в разі тимчасової відсутності громадянина (ст. 71 ЖК);

- бронювання жилого приміщення (ст. 73 ЖК);

- обмін жилого приміщення (ст. 79 ЖК).

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

1. До переліку прав наймача та членів його сім'ї входить право на вселення інших осіб в житлове приміщення, яким вони користуються за договором найму. Для цього вимагається дві умови:

1.1. Дотримання порядку вселення. Довгий час в юридичній літературі і в судовій практиці дебатувалось питання про те, що слід розуміти під дотриманням порядку вселення. З початку дотримання порядку вселення пов'язувалось з пропискою. Пізніше, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

1.2. Письмова згода всіх членів сім'ї.

Доволі часто письмова форма згоди на вселення не дотримується, що через тривалий час після фактичного вселення породжує спори з приводу права на жилу площу нових мешканців. Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 12 квітня 1985 № 2 вказав, що відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

На вселення неповнолітніх дітей до своїх батьків згоди не потрібно. Таке ж правило діє:

- в договорі найму житла соціального призначення (ч. 4 ст. 20 Закону України "Про житловий фонд соціального призначення").

- в договорі найму жилого приміщення в будинках (квартирах) приватного житлового фонду (ст. 161 ЖК).

2. Особи, які вселились у житло у зазначений спосіб, набувають рівних з іншими особами прав користування житлом, якщо інше не буде встановлено в договорі користування жилим приміщенням.

Наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

1. Повнолітня фізична особа - особа, яка досягла віку 18 років (ч. 1 ст. 34 ЦК).

2. ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначає два шляхи приватизації:

- шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;

- шляхом продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Норма ст. 65-1 ЖК регулює другий варіант приватизації (продаж надлишків) та другу і наступні приватизації державного житлового фонду.

3. Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра (ч. 3 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Згідно ст. 6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними:

- однокімнатні квартири;

- квартири (будинки), одержані у разі знесення або відселення всіх сімей з будинків (частин будинків), які належали їм на праві власності, якщо колишні власники не одержали за ці будинки (частини будинків) грошової компенсації;

- квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, котрим встановлена ця пільга Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, удостоєні звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, нагороджені орденом Слави трьох ступенів, ветерани Великої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, інваліди I і II груп, інваліди з дитинства, ветерани праці, що пропрацювали: не менше 25 років - жінки, 30 років - чоловіки, ветерани Збройних Сил та репресовані особи, реабілітовані згідно