Україна і Крим: спільність історичної долі - Василь Арсенович Чумак

4.

Резидент Війська Запорозького і його землі має жити у Стамбулі у слушній пошані, зі всією безпекою. Названий резидент має вимагати усю справедливість покривдженим козацьким купцям; також Військо Запорозьке повинно прийняти у своїм портовім місті резидента Цісаря Його Милості: він даватиме паспорти галерам або козацьким кораблям, хоч би куди вони захотіли плавати, і від паспорту не має більше брати, чим один червоний золотий (гульден), комендант галери або корабля повинен перед ним присягнути, що він не вчинить ніякої зради проти держав Цісаря Його Милості. Той же резидент Цісаря Його Милості оцей закон, що тепер пишеться турецькою мовою, повинен дати кожному потребуючому на письмі, з власноручним підписом та печаткою.

5.

Щоб гальмувати свавільних людей, щоб не випадали в море, Військо Запорозьке зі згодою Цісаря Його Милості має побудувати кілька портових міст понижче порогів аж до гирла ріки Богу у Дніпро. Звідти має йти торгівля, і безпека на морі від свавільників має бути гарантована.

6.

Якщо хтось свавільний із Війська Запорозького випав на море. Військо Запорозьке повинне над ним вчинити страшний суд у приявності резидента Цісаря Його Милості. Але з того приводу ніхто в державі цісаря Його Милості не повинен утрудняти або здержувати торгівлі Козацькі й купецтво їх.

7.

Якщо б вибухнула з Дону якась сваволя, і звідти вони б вийшли на море для грабунку, спільно з турецькими галерами козацькі повинні ловити і карати свавольників і взаємно собі помагати так, щоб море було чисте і вільне.

8.

Якщо б козацька галера у чомусь порушила закон Цісаря Його Милості (Боже охорони!), старший тої галери повинен бути покараний, але вона з товарами та робітниками має бути вільною, так як мають бути вільними інші галери і кораблі, що були з нею разом, щоб невинні не терпіли і щоб мир нічим не був порушений.

9.

Якщо б галера або корабель козацький розбився при березі Цісаря Його Милості, всі речі, які можна заховати, мають бути заховані і віддані спадкоємцям.

10.

Відносно купецьких довгів, закон козацьким купцям має бути таким же, як і туркам у всій турецькій державі, а теж негайна справедливість.

11.

Цісар Його Милость не дозволить забирати до жодних потреб ні до жодної услуги ані галер або кораблів козацьких, ані людей, ані товарів, ані зброї. Він їм обіцяє і гарантує, коли захочуть вільний вихід і вихід зі всім.

12.

Якщо б якийсь купець помер в державі Цісаря Його Милості чи то на морі, чи на суші, його добра будуть належати його наслідникам, і не можуть бути ніким задержані, навіть коли б він щось комусь усно або письмово записав при смерті. Це все не матиме ніякої ваги.

13.

Козацькі купці можуть явно викуповувати християнських невольників у турків, а також турецьких у християн. Якщо б християнський невольник держави Цісаря Його Милості втік з галери, або корабля козацького, старший над галерою не повинен його таїти або переховувати, але повинен його видати, зате не потерпить ніякої шкоди або кривди, ані він, ані його галери, люди, ані його товар. Якщо теж вільний челядник або невольник утік з козацької галери, його повинні турки видати козакам.

Текст подано за: Пріцак О. Український Чорноморський флот

в часи Богдана Хмельницького.

(Літературна Україна) — 1992 – 25 червня.

Г. Іналджик про утворення Кримського ханства

Золотоординська імперія, створена Батиєм [...], близько 1240 р. об’єднала під своєю зверхністю всю Східну Європу. До нової політичної структури, якою була Золота Орда, увійшли всі рештки тюркомовних кочових народів, які перед тим жили у степовій зоні і були тоді відомі під спільним іменем татари [...]. У другій половині XIV ст. конкуруючі відгалуження Джучидського дому, підтримувані групами опозиційних кланів, почали боротьбу за Улуґ Юрт, серцевину імперії [...]. Хан Токтамиш на короткий час відновив єдність імперії. Після поразки від Тамерлана його сини та союзні з ним клани у західних степах відновили боротьбу за титул Улуґ Хана. Протягом усього цього часу Кримський півострів, відокремлений від континентального степу вузеньким перешийком, давав притулок невдахам, які зазнавали поразки в степу. Близько 1440 р. один з онуків Токтамиша Гаджі Герей, або Гірей, який окопався на цьому багатому півострові, спромігся утворити самостійний ханат. [...] Великі князі Московські, що були колись довіреними управителями великих ханів над північно-східними руськими князівствами, стали також діяти незалежно, як інші усамостійнені ханати, кинувши виклик зверхності Золотої Орди. В цей же час на заході Яґеллони створили у Литві могутню державу, яка стала претендувати на золотоординські володіння в тих краях, сперечаючись з династією Гіреїв [...]. Хани, що належали до іншої гілки Джучидів, розпочали тривалу боротьбу проти Гіреїв за володіння Сараєм і задля цього пішли на союз з Яґеллонами. Тим часом Ґіреї [...] уклали союз з Великим князем Московським, щоб протистояти могутній коаліції супротивників. І в цей момент з’явилася Османська держава, щоб підтримати кримсько-московську вісь проти могутньої литовсько-золотоординської коаліції.

У 1454 р., одразу після здобуття Царгорода, султан Мегмет Завойовник посилає свій флот у Чорне море й ставить у васальне підданство, на становищі данників, тамтешніх правителів, таких як воєвода