Великі міфи імперії - Омелян Нестайко
Християнська цивілізація у кожному народі пов'язується із народними обрядами і звичаями. Не можна уявити собі Різдва в Україні без колядок, колядників, вертепу. Східні області України святкували Різдво Христове всупереч протидіям партійних органів аж до найбільшої національної трагедії — Голодомору 1932–1933 років.
Натомість про колядування в російських областях «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона» пише: «Великорусские колядки чрезвычайно редки…». [125] Недостовірність російської інформації стосовно власної культури насторожує і дозволяє стверджувати, що їх немає. Але, якщо прийняти написане дослівно, то вони все-таки десь трапляються. Поцікавимося, що ж то за колядки співають на цій непривітній землі.
Про них майже не згадується в шкільних чи вузівських підручниках і хрестоматіях, хоч в інших народів цей вид народної пісенної творчості вивчається. Заризикуємо потрапити в число тих, з яких глузував Шевченко, що «повірив москалеві на копійку». Беремо в руки книжку авторства В.П.Шейна, видану імператорською Академією Наук. Там знаходимо розділ, присвячений колядкам.
Для тих, що виховані в совєтських умовах і виросли відірвані від джерел національних релігійних традицій, нагадаємо хоча б перші рядки найбільш поширених в Україні колядок:
У Вифлиємі новина.
Діва Сина породила,
Породила в благодати
Непорочна Діва Мати.
І т. д.
І з другої коляди:
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь
І утішився.
І т. д.
І, мабуть, найстарша з відомих:
Добрий вечір тобі,
Пане господарю.
Радуйся.
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
І т. д.
Тепер, коли ми відновили в пам'яті українські колядки, що збереглися ще в багатьох районах України, переходимо до ознайомлення з тими російськими піснями, які бажають чомусь видавати за колядки.
У короткому поясненні до них В.П.Шейн пише, що в надвечірній час Різдва Христового молодь збирається у невеликі гурти, ходить від хати до хати і колядує під вікнами. На перший погляд так, як у нас. А от що співають, це уже хай зробить висновок сам читач. Зацитуємо на початок «коляду» під номером 1030:
Приходила коледа
Наперед Рождества, -
Виноградье красно-зеленое мое!
(Приспів цей повторюється після кожних двох віршів).
Напала пороша
Снегу белинького.
Как по этой по пороше
Гуси, лебеди летели.
Коледовщики,
Недоросточки, -
Недоросточки,
Красные девушки
Сочили, искали
Иванова двора.
А Иванов двор
Ни близко, ни далеко, -
На семи столбах;
Вокруг этого двора
Тын серебрянный стоит;
Вокруг этого тына
Все шелковая трава.
І так далі…
Закінчується вона такими словами:
Наша — то коледа
Ни мала, ни велика,
Она в двери не лезет,
И в окно нам шлет:
Ни ломай, ни гибай -
Весь пирог подавай.
Виноградье красно-зелено мое!
(Псковська губернія).
Перекладати «колєди» українською мовою зі зрозумілих причин неможливо, бо втрачається автентичність і може появитися підозра, що умисно перекручені. Текст «колєди» скорочений, щоб не втомлювати читача, але не порушуючи самої сюжетної лінії, самої суті. Наступні «колєди» коротші і наводяться без скорочень:
Кишки, желудки
В печи сидят
На печи сидят
На нас глядят.
Давайте пирога!
Кто не дает пирога, -
Сведем корову за рога!
(Рязанська губернія).
Коледушка — коледа!
Вшивая борода.
Как не дашь пирога -
Так корову за рога!..
(Тульская губернія).
Коляда, коляда!
А бывает коляда
Накануне Рождества.
Коляда пришла,
Рождество принесла.
(Оренбурзька губернія).
Таусень, баусень!
Кишки перепрели, -
Все в печке сидели,
Все на нас глядели.
Кто не дает пирога -
Мы корову за рога!
(Оренбурзька губернія).
Уже самі тексти свідчать, що ці співанки не мають нічого спільного з Різдвяними колядами. З тих так званих «колєд» вимальовується якась постать з народної міфології, котра не влазить у двері, буває напередодні Різдва, грозить взяти корову за роги, прийшла і Різдво принесла, має негативний відтінок «вшивая борода». Решта опублікованих Шейном «колєд» мають такий же незвичайний зміст, як і в наведених нами. [126] Етнограф Шейн, може, з тієї причини, що вийшов з іншого релігійного середовища, не відчув блюзнірства у цих співанках, якщо, звичайно, підходити до них, як до пісень, що вітають людей з Великою Новиною — народженням Спасителя. Таким чином, деякі епізоди з народної міфології досить вільно допасовуються до християнського Різдва. В.П.Шейн, незалежно від своїх правдивих намірів, доказав, що у росіян відсутній цілий пласт слов'янської релігійної традиції.
На Новий рік в Україні віншують, сіють по хаті зерно, а на Великдень обмінюються писанками, котрі відзначаються різноманітними рисунками, часто дуже архаїчними, як, наприклад, зображення риби (анаграма Христа). Немає цих обрядів на землях Московщини. Окремо можна виділити святкування Івана Купала з дохристиянськими мотивами. Святкують Івана Купала тільки в Україні і Білорусі. Вважається,