Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях - Даніелла Лапорт

ПРАКТИКА ТОНҐЛЕН

1. Налаштуйтесь на медитацію — увійдіть у спокійний, зосереджений стан. (Я займалася тонґлен на медитаційній подушці та в міському автобусі, впродовж години і впродовж трьох хвилин відповідно. Якщо у вас ясні наміри, формальності не потрібні.)

2. Зосередьтеся на стражданнях конкретної людини чи на вашому особистому болі. Вдихніть цей біль. Хай він буде яскравим. Хай він буде сильним, задушливим — яким завгодно, яким треба.

Деякі вчителі радять уявити чорне світло, що ллється у ваше серце, або звернутися до сили просвітлених сторін, аби вони допомогли відкрити ваше серце для співчуття.

3. Видихніть полегшення для тієї людини чи для себе — те, що, на вашу думку, здатне зцілити це страждання. Відправте у світ будь-які почуття, що сприяють відчуттю відкритості.

Саме в цей момент деякі вчителі пропонують уявити, як ваше серце випромінює біле сяйво.

Хто (чи що), як вам відомо, зазнає болю? Дитина. Приятелька, яка проходить перший курс хіміотерапії. Ваш сусід-расист, який навіть не знає про свої страждання. Жертви зґвалтування і торгівлі людьми. Одна з багатьох бідних країн. Білі ведмеді, що голодують. Наші океани та річки.

Вдихніть бажання увібрати в себе весь їхній біль і страх. Потім, видихаючи, відправте їм радість, полегшення, турботу — що завгодно, здатне, як на вас, полегшити їхній біль.

Ви можете почати зі свого власного страху та своїх проблем або ж із негативних почуттів тих, хто вас оточує. Вдихніть у себе найгірше, що колись трапилось із вами. Відчуття, ніби всередині все опустилося. Те, про що ви шкодуєте. Вдихайте цей негатив, один за одним: чорноту, біль, їх липку, колючу важкість, що не знаходить розради. Вберіть у себе цю нестерпність. Можливо, вам захочеться зупинитися. Будьте наполегливими. Подолайте цей спазм. Вдихніть біль у кожну клітину свого тіла. Ви не помрете. Ви розкриєтеся. Продовжуйте дихати.

Ви на порозі дива.

Тепер видихніть радість. Заспокійливе золоте тепло. Яскраві летючі пташки ясності. Електричні промені лагідних ударів каратиста. Відчуйте свої легені — потужні двигуни, що творять чудо зцілення та справедливості. Тріпотіть від захвату. Хай із надломів ллється щастя. Хай глибокі шрами стануть мостами, що ведуть до свята полегшення й танців. Побачте радість. Торкніться радості. Почуйте радість. Заспівайте радість. Вдихніть любов у кожну клітину моменту.

Тепер зробіть те саме зі стражданнями інших людей. Будь ласка. Заради того безхатченка, який опинився взимку на вулиці, змерзлий і занепалий. Вдихніть його муки. Видихніть спокій і перевтілення. Заради безробітних, яким треба годувати родини. Заради хворих на рак, які борються за життя. Людей, які втрачають розум. Заради солдатів, які вбивають, і заради знищених ними родин. Вдихніть ті уламки. Перетворіть їх на світло й віддайте співчуття та ніжність.

Коли на серці важко, коли хочеться відчути в собі життя… дихайте.

Ця практика може розхитати ваші сили. Та хіба це не чудово?

Бути ослабленим. Бути надзвичайно відкритим, щоб відчути правду: що ви дійсно такі ж безкорис­ливі, віддані, готові творити, такі ж ніжні, сильні… як і всі ми.

Прийміть темряву.

Візьміть світло у власні руки.

Перевтільтесь.

Угамуйте свій страх.

СТВОРЕННЯ ЗОНИ КОМФОРТУ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Ситуації, коли ми чогось боїмося чи переживаємо кризу, можуть так нас вимотати, що ми забуваємо, де аварійний вихід або витяжний трос парашута. Де ваш міст через бурхливі води? Кому ви будете телефонувати? Що означає для вас полегшення? Обід із найкращим другом, відвідання церкви, розмова з групою підтримки, плавання в басейні, тиша?

Складіть список своїх «вітамінів для душі», який ви б могли переглянути чи просто згадати подумки, коли буде зовсім непереливки.

Коли я роблю таке, я гарантовано почуваюся майже на 100 відсотків краще, легше та зосередженіше:

Коли я зроблю таке, я напевне відчую полегшення або покращення:

Що стосується порції морозива з печивом, п’яних телефонних дзвінків колишньому коханому чи коханій, куріння потайки в туалеті літака, перегляду реаліті-шоу замість відвідання заняття з йоги, а також усіляких хуліганських спроб помститися… Знайдіть цьому списку методів утіхи належне місце.

Хоч я і вважаю, що такі методи принесуть мені полегшення та втіху, насправді від них жодної користі:

зміцнений прояснениймежі шанованийдозвіл дарованийуперед

Зустріч 9. Ні, дякую. Так, будь ласка

Часто й густо ліпше припинити боротьбу, ніж бути героєм.

Джейсон Фрід, Девід Гайнемаєр Ганссон, автори книги «Rework»[72]

«Ні» прокладає шлях для «так»

Однією з перших споруд Френка Ґері[73] був торговельний центр «Санта-Моніка Плейс». Суворі геометричні форми, блідо-рожевий колір. Уявіть собі недоладний спортивно-ігровий комплекс для дітей — зі стійок і поперечин, у стилі 80-х. Щоб догодити інвесторам, Френк Ґері витримав цей проект у лос-­анджелеському стилі, додавши свого бачення. Він ненавидів цю споруду.

Тим часом, аби дати вихід своїй творчій натурі, Френк побудував власну резиденцію повністю в характерній для нього манері: похилі дахи, вигнуті віконні рами, випнуті вістря. Неймовірно органічно. Того вечора, коли відбулося урочисте відкриття «Санта-Моніка Плейс», у будинку Френка на званому обіді був присутній виконавчий директор будівельної компанії, що найняла архітектора. Як розповідає Френк, їхня коротка розмова змінила все його життя.

Виконавчий директор будівельної компанії, приголомшений побаченим: Що це в біса таке?

Френк: Ну я трохи поекспериментував, пограв тут.

Виконавчий директор: Вам, напевне, це до вподоби, якщо це ваш будинок. Він же подобається вам, правда?

Френк: Так. Мене дуже тішить, як усе вийшло.

МОМЕНТ, КОЛИ ВИ ГОВОРИТЕ «ТАК» ЗДІЙСНЕННЮ СВОГО ПАЛКОГО БАЖАННЯ, І Є СПРАВЖНІМ ПОЧАТКОМ.

Виконавчий директор: Тож тоді… споруда, яку ви щойно побудували для нас, — наш торговельний центр — навряд чи вам може подобатися.

Френк: Ви маєте рацію, мені таке не до вподоби.

Виконавчий директор: То чому ж ви це побудували?

Френк: Бо мені треба заробляти на життя.

Пауза.

Виконавчий директор: Припиніть це. Ніколи більше такого не робіть.

Френк: Так, ви маєте рацію.

Того вечора вони потисли руки й вирішили зупинити всі проекти, над якими працювали. Це був доволі рішучий крок, адже в той час у них працювало сорок людей.

«Це було немов стрибок зі скелі. Відчуття було дивовижне, — згадує Френк. — Відтоді я став таким щасливим!»

Навіть після того моменту, як він сказав своє вирішальне «так», у Френка траплялися невдачі. Мабуть, не раз бувало безгрошів’я. Він подавав заяв­ки на проекти й не отримував їх. Йому доводилося звільняти працівників. Він піддавав неабияким сумнівам свої рішення. Але не було жодної споруди, зведення якої не приносило б йому цілковитого задоволення.

Момент, коли ви говорите «так» здійсненню свого палкого бажання, і є справжнім початком. Не той, коли ви віддаєте свою заяву про звільнення чи коли виходить із друку ваш роман. Ви бажаєте мати кар’єру, що здивує вас? Тоді скажіть «так». Ви бажаєте, щоб ваше особисте життя було сповнене палкого кохання та ніжності? Тоді скажіть «так». Якщо ви почнете пояснювати мені, чому це неможливо, чи говорити, як сильно ви цього прагнете, та не знаєте, як цього домогтися, —