Небратнi - Максим Іванович Кідрук
У грудні 1978-го ухвалою президії Донецького обласного суду судимості Віктора Януковича було скасовано, висунуті проти нього звинувачення визнано безпідставними. Останнє стало можливим завдяки персональному зверненню до суду космонавта Георгія Берегового[43], депутата Верховної Ради СРСР, який, як виявилось, перед Другою світовою вчився літати в Єнакіївському аероклубі разом із Федором Володимировичем, батьком Віктора Януковича.
2004 року, після того, як інформація про кримінальне минуле прем’єр-міністра Януковича прогриміла на всю Україну, до Донецька екстрено скликали журналістів для висвітлення ситуації із судимостями. Прес-служба Партії регіонів постаралася: розшукала «друзів», сусідів, адвокатів і навіть суддю Януковича, котрі в один голос розхвалювали чесність і порядність Віктора Федоровича, розповідали, що другий строк прем’єру та кандидату в президенти присудили за те, що він устряв у бійку, нібито захищаючи дівчину від п’яних залицяльників, що докази участі у збройному пограбуванні, через яке Януковича посадили вперше, хисткі та непевні, що даних про судимості в біографії Віктора Федоровича немає винятково через те, що їх «погашено».
Через рік після донецької прес-конференції — після перемоги Помаранчевої революції — нова влада запідозрила, що зняття судимостей 1978-го відбулося з порушенням закону (якщо відбулося взагалі). Донецька обласна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом можливої фальсифікації рішення про зняття судимостей. Під час розслідування встановлено підроблення протягом 2002–2004 років співробітниками Донецького обласного апеляційного суду двох постанов президії Донецького обласного суду від 27 грудня 1978 року про скасування стосовно Віктора Януковича вироків народного суду міста Єнакієве за статтею 141 ч. 2 («грабіж, пов’язаний із насильством») і статтею 102 («свідоме заподіяння тілесних ушкоджень»). У ході експертизи, проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС у Донецькій області, як і наступної, проведеної Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Управління МВС України, факт фальсифікації було підтверджено. У висновках обох експертиз ішлося про те, що сторінки із постановами відрізняються від інших сторінок справи, а отже, видається ймовірним їхнє вставлення у справу після її розшивання та підроблення підпису судді, який вивчав справу Януковича, іншою особою. Юрій Луценко, тодішній міністр внутрішніх справ, зазначав: «Експертиза однозначно встановила, що рішення було сфальсифікованим, і, наскільки мені відомо, секретарка, яка підписалася під рішенням того суду (котрий зняв судимості), на той час мала вік близько семи років… Забули поставити когось більш дорослого».
Хай там як, 1973 року 23-річний Янукович вийшов на волю; юнак повернувся до нормального життя, працював спершу електриком, потім — механіком. Через три роки після звільнення Віктор Янукович несподівано опинився на посаді директора автобази виробничого об’єднання «Орджонікідзевугілля» у місті Єнакієве. У другій половині 70-х майбутній прем’єр перебрався до Донецька, де почав обіймати щораз вищі керівні посади. 1980-го Віктор Янукович вступив до лав КПРС, після чого його кар’єра стрімко пішла вгору: очолював підприємства «Донбастрансремонт», «Укрвуглепромтранс», об’єднання «Донецькавтотранс».
Яким чином двічі засуджений злочинець усього за три роки після виходу із в’язниці зміг стати директором? До цього часу ніхто не може дати відповідь на це запитання. За однією з версій Янукович завдячує всім, чого досяг, покровительству радянського космонавта Берегового. Найбільш палкі адепти цієї теорії стверджують, що Георгій Береговий заступався і протегував молодому Януковичу тому, що останній був його позашлюбним сином. Звісно, можливо все, проте я не вважаю, що слід сприймати останнє припущення всерйоз.
Злет кар’єри В. Януковича після засуджень варто, очевидно, пов’язувати з «особливими взаємозв’язками» з КДБ, які склались під час перебування Віктора Федоровича за ґратами. Серед доказів справедливості такої версії — стрімка політична кар’єра Януковича, підкреслено зневажливе ставлення до нього Путіна, а також маловідомий факт виїзду 1974-го, через рік після виходу з тюрми, Януковича за кордон для участі в авторалі, — що було немислимо для будь-якого іншого радянського в’язня, який щойно вийшов на волю. Цю версію неодноразово було озвучено в пресі задовго до подій на Майдані протягом зими 2013–2014 років, однак жодного разу не спростовано самим президентом чи його оточенням. У квітні 2014-го, приблизно через два місяці після втечі Януковича до російського Ростова-на-Дону, де розташований один із розвідувальних центрів РФ, Служба безпеки України заявила, що Януковича контролює (і контролювала) російська розвідка, а Кремль почав «вирощувати» з нього агента КДБ/ФСБ відразу після другої відсидки в Єнакіївській виправній колонії. Унаслідок аналізу подій в Україні із 2010 року, тобто з моменту інавгурації Януковича, а особливо — дій і рішень останнього під час Євромайдану я мушу визнати, що така версія виглядає цілком правдоподібною.
Та навіть без імовірного зв’язку із російськими спецслужбами Януковича потрібно вважати останньою людиною, що мала право претендувати на пост президента найбільшої європейської країни. Передусім — через катастрофічно низький рівень освіченості та виховання.
Після школи Віктор Янукович вступив до Єнакіївського гірничого технікуму, проте 1967 року, відповідно до постанови прокуратури міста Єнакієве, його відрахували за участь у злочині.
Згідно з офіційною біографією 1980-го Янукович закінчив Донецький політехнічний інститут і отримав спеціальність «інженер-механік». Однак слід урахувати, що Віктор Федорович здобував спеціальність заочно, оскільки на той час уже повний ходом керував автобазою виробничого об’єднання «Орджонікідзевугілля», що навряд чи залишало багато часу на навчання.
2001-го Янукович одержав диплом магістра зі спеціальності «Міжнародне право» в Українській академії зовнішньої торгівлі. На жаль, ніхто з тих, хто закінчив академію того ж року, студента на прізвище Янукович не пам’ятає. Журналісти інтернет-видання «Українська правда» стверджують, що випускники академії 2001 року були напрочуд здивовані тим, що їхнім однокурсником виявився Віктор Янукович, позаяк вони його там ніколи не бачили.
В автобіографії Янукович зазначав, що є дійсним членом Академії економічних наук України, членом-кореспондентом Транспортної академії України, а також почесним академіком Каліфорнійської міжнародної академії науки, освіти, індустрії та мистецтв. «Українська правда» намагалася, але так і не знайшла наукової інституції за назвою Каліфорнійська міжнародна академія.
Різнобічно розвинутий губернатор, прем’єр-міністр і майбутній президент захистив в Інституті економіко-правових досліджень НАНу дисертацію на тему «Управління розвитком інфраструктури великого промислового регіону», написав понад п’ятдесят (!) наукових праць, що водночас не завадило йому у власноруч заповненій анкеті, наданій Центральній виборчій комісії України перед виборами 2004 року, припуститися дванадцяти грубих помилок. Зокрема, кандидат у президенти написав «прємьєр-міністр» із м’яким знаком, а слово «проффесор» — із двома літерами «ф». Хтось зі співробітників ЦВК ризикнув викласти в мережу фотокопію анкети, спричинивши справжній вибух у медіа-просторі. «Проффесора» Януковичу згадували протягом усього періоду його правління, а помилки із передвиборної анкети стали класикою української безграмотності.
Загалом про ляпсуси й обмовки «проффесора» можна написати окрему