Небратнi - Максим Іванович Кідрук

6

Після фіаско 2004-го Янукович, а разом із ним донецький олігархічний клан на диво швидко повернулися у велику політику.

На виборах до Верховної Ради України, що відбулися 26 березня 2006 року, Партія регіонів набрала 32,14 % голосів і посіла перше місце. Утворити більшість лише із депутатів Партії регіонів не вдалося. ПР довелося об’єднуватися із Соціалістичною партією України та комуністами, внаслідок чого сталося немислиме: всього лише через рік після перемоги Помаранчевої революції Віктор Янукович — людина, безпосередньо відповідальна за масові фальсифікації на президентських виборах 2004 року, — спромігся вдруге «пробитися» на посаду прем’єр-міністра. Янукович залишався прем’єром до призначення нового уряду за результатами позачергових виборів народних депутатів 2007 року, після чого очолювана ним партія пішла в опозицію.

У лютому 2010-го Віктор Янукович узяв реванш: у другому турі президентських виборів переміг кандидата від опозиції Юлію Тимошенко (Янукович набрав 48,95 % голосів — на 3,48 % більше, ніж Тимошенко (45,47 %). Донецький клан став повноправним володарем України.

Миттєво почалися жорсткі кадрові чистки. На більшість керівних посад у державі призначено вихідців із Донбасу. Під час формування Кабінету Міністрів, який очолив Микола Азаров, ураховували не професійні характеристики претендентів, а регіональну належність і особисту відданість Віктору Януковичу. Більш ніж третина міністрів походила з Донецького регіону. Співдоповідач Парламентської асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северинсен так прокоментувала зміни у владній вертикалі, реалізовані Януковичем протягом перших двох місяців після інавгурації: «Я дуже занепокоєна. Я завжди знала, що в Україні вразлива демократія. Але я навіть не уявляла, що впродовж двох місяців, відколи працює новий президент, можна дібрати під себе уряд, скасувати результати виборів 2007 року, повністю підкорити собі Вищу раду юстиції, Верховний Суд, СБУ та навіть парламент».

І то був лише початок.

Перебуваючи в опозиції протягом 2007–2010 років, Віктор Янукович зберігав хороші взаємини не лише із представниками донецького клану, але й з іншими олігархами (Фірташ, Тігіпко й ін.), завдяки чому більшість із них підтримала його президентську кампанію. Після обрання президентом 2010 року Янукович швидко зосередив у руках своєї родини не лише політичну владу, але й усі фінансові потоки, примусивши країну працювати на одну сім’ю, чим налаштував великих бізнесменів, нещодавніх союзників, проти себе.

У лютому 2010-го сформований Януковичем Кабінет Міністрів зібрав представників щонайменше дев’яти різних груп підприємців. Унаслідок швидкої реалізації серії урядових змін до кінця 2012 року залишилися представники лише двох, а на початок 2013-го в уряді — й узагалі в економіці — повністю домінувала група молодих бізнесменів, друзів старшого сина Януковича, 40-річного Олександра. Ця група відома за назвою «Сім’я».

«Сім’я» (або «Сім’я» Януковича) — це найближче політичне та бізнесове оточення президента України Віктора Януковича та його сина Олександра; новий олігархічний клан, створений протягом 2010–2014 років шляхом відколу від донецького олігархічного клану Ахметова для встановлення тотального контролю над усіма сферами життя в Україні.

До складу «Сім’ї» зараховують таких осіб:

Олександр Янукович — старший син Віктора Януковича. 2013-го в рейтингу журналу «Кореспондент» «ТОП-100 впливових українців» посів 3-тє місце. За освітою Олександр Вікторович — стоматолог (через що у блогах його часто образливо називають Саша Стоматолог). Після перемоги батька на президентських виборах 2010 року Олександр Янукович швидко став одним із найбагатших і найвпливовіших бізнесменів України. Точно встановити, наскільки великі активи накопичив колишній стоматолог упродовж періоду «царювання» батька, до цього часу не вдалося. Відомо, що Олександру Януковичу належить Всеукраїнський банк розвитку, ПАТ «ВнєшБізнесБанк», ТОВ «Донснабтара», MAKO Trading SA, ТОВ «Будинок лісника». Ось один із прикладів стрімкого збільшення активів Олександра Януковича після обрання його батька президентом: протягом двох із половиною років після інавгурації Януковича-старшого відбулося зростання активів Всеукраїнського банку розвитку на 1240 % до рівня 2,5 млрд грн станом на 1 липня 2012 року. Депутатка Інна Богословська, яка першою залишила лави Партії регіонів під час протистояння на Майдані на початку 2014-го, в інтерв’ю телеканалу «1+1» розповіла, що під час президентства свого батька Олександр Янукович очолював тіньовий Кабінет Міністрів, сформований винятково із членів «Сім’ї», котрий і ухвалював усі найважливіші рішення у країні; уряд Азарова слугував лише ширмою. Фактично, Янукович-старший, прийшовши до влади, віддав країну на розшматування старшому синові та його ненаситним і знахабнілим друзям.

Віктор Янукович — молодший син президента України, майстер спорту в категорії «автоспорт», чемпіон України з трофі-рейдів 2011 року, кандидат наук із державного управління, народний депутат України 5-го, 6-го і 7-го скликань, розбещений молодик, серед зацікавлень якого лише автомобілі, алкоголь і жінки. Попри те, що Янукович-молодший був депутатом трьох різних скликань, у кулуарах чи залі засідання Верховної Ради його бачили нечасто: перед написанням законів той надавав перевагу автомобільним перегонам.

Віктор Вікторович Янукович уславився завдяки своїй феноменальній тупості, котра затьмарює навіть безграмотність його батька. Янукович-молодший старанно уникав випадкових контактів із пресою (за винятком заздалегідь погоджених інтерв’ю), проте іноді журналістам усе ж удавалося підловити його в коридорах парламенту. І кожного разу Віктор Вікторович молов нісенітниці. Ось приклад. 7 грудня 2012 року, в розпал обговорень держбюджету на 2013 рік, журналіст і оператор «5 каналу» перехопили Януковича-молодшого перед входом до сесійної зали. Журналіст запитав: «Пане Вікторе, опозиція назвала бюджет (на 2013 рік) „бюджетом для своїх“. Чи виходить так, що „свої“ лише в Генпрокуратурі, МВС і РНБО?» (у проекті державного бюджету на 2013 рік Партія регіонів запропонувала на 20 % збільшити фінансування правоохоронних органів — Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України). На що кандидат наук Віктор Вікторович Янукович вдумливо відповів (лексику збережено): «Е-е-е… як вам сказать… — пауза секунд на п’ять. — Що стосується мене особисто, я скажу, що бюджет складається із засобів та можливостей багатьох громадян України, всіх громадян України. Тому, що стосується мене, то стаття бюджету — це дуже відповідальне рішення, і… мені хочеться в це вірити, що він буде продуманим і вдалим, цей бюджет».

Сергій Арбузов — перший віце-прем’єр-міністр України за президентства Януковича, близький товариш Олександра Януковича. Під час подій Євромайдану зник з України. Із 22 квітня 2014 року перебуває в розшуку МВС за звинуваченнями у зловживанні службовим становищем і привласненні державного майна в особливо великих розмірах. Сергій Арбузов не мав реєстраційного номера облікової картки платника податків, бо відмовився від нього з релігійних міркувань. На думку народного депутата України Володимира Ар’єва, «…це дає йому можливість здійснювати будь-які фінансові операції від свого імені без зазначеної системи державного фінансового моніторингу і без контролю податкової адміністрації».

Віталій Захарченко — міністр внутрішніх справ України за президентства Януковича. Швидке кар’єрне зростання Захарченка