Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
Якщо стосовно засудженого прийнято рішення про застосування заходів щодо забезпечення його безпеки органом дізнання, слідчим, прокурором або судом, адміністрація установи виконання покарань з урахуванням вимог режиму тримання негайно переводить такого засудженого у безпечне місце та вживає інших заходів щодо усунення небезпеки: а) визначає персональне спальне місце, відділення чи структурну дільницю для відбування покарання; б) змінює його робоче місце; в) переводить на ізольоване тримання; г) вирішує питання про переведення до іншої установи.
5. Якщо заяву або повідомлення про загрозу життю і здоров’ю засудженого отримано працівником установи виконання покарань, то він негайно доповідає про це начальнику установи або особі, яка виконує його обов’язки, а у разі їх відсутності — черговому помічнику начальника установи. Отримавши таку інформацію, зазначені посадові особи вживають заходи щодо ізоляції засудженого, життю і здоров’ю якого загрожує небезпека, та негайно доручають відповідним працівникам служб нагляду і безпеки чи оперативної роботи у строк не більш як три доби здійснити перевірку заяви чи повідомлення. При цьому з’ясовуються джерела загрози та складаються списки конкретних осіб, від яких вона може походити. У разі наявності в заяві чи повідомленні про загрозу безпеці особи відомостей про злочин, у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством, приймається рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи.
Якщо у ході перевірки буде встановлено, що життю і здоров’ю засудженого, який бере участь у кримінальному судочинстві, загрожує небезпека, але рішення про вжиття заходів щодо забезпечення його безпеки органом дізнання, слідчим, прокурором або судом, у провадженні яких знаходиться чи знаходилась кримінальна справа, не приймалось, начальник установи виконання покарань звертається з клопотанням до них щодо прийняття такого рішення. При отриманні інформації про загрозу житлу чи майну особи, яка має право на забезпечення безпеки, начальником установи або особою, яка виконує його обов’язки, інформуються відповідні територіальні органи внутрішніх справ.
6. Засудженого, стосовно якого прийнято рішення про застосування заходів щодо забезпечення його безпеки, за його заявою з проханням про забезпечення особистої безпеки та необхідність захисту від розправи з боку інших засуджених, згідно з вимогами п. 89 ПВР УВП, за мотивованою постановою начальника установи дозволяється тримати в окремій камері приміщень камерного типу, дисциплінарного ізолятора, карцері або одиночній камері на загальних підставах до закінчення перевірки заяви чи повідомлення, усунення небезпеки, остаточного розв’язання конфлікту або отримання наряду на переведення до іншої установи, але не більш як 30 діб. Такі засуджені під час ізоляції на загальних підставах користуються всіма правами та зобов’язані виконувати обов’язки, передбачені кримінально-виконавчим законодавством та іншими нормативно-правовими актами ДДУПВП.
У разі неможливості забезпечення адміністрацією установи безпеки засудженого, який бере або брав участь у кримінальному судочинстві, у встановленому порядку вирішується питання про переведення його до іншої установи. Для цього до Державного департаменту України з питань виконання покарань для отримання персонального наряду для переведення надсилається мотивований висновок, затверджений начальником територіального органу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань або особою, яка виконує його обов’язки. До висновку додаються матеріали, зібрані в ході перевірки обставин, що загрожують життю і здоров’ю засудженого. Визначення установи для подальшого відбування покарання особами, взятими під захист, здійснюється управліннями організації оперативної роботи, охорони, нагляду і безпеки, з керівництва діяльністю слідчих ізоляторів за участю управління по контролю за виконанням судових рішень Державного департаменту України з питань виконання покарань. При переведенні засудженого, стосовно якого застосовані оперативні заходи для забезпечення його безпеки, до іншої установи його первинні документи надсилаються через фельд’єгерську службу особисто начальнику установи за місцем дальшого відбування покарання та зберігаються виключно у нього.
7. Про вжиті заходи безпеки та результати проведеної роботи органом чи установою виконання покарань інформується відповідний орган дізнання, слідчий, прокурор чи суд, які ініціювали здійснення таких заходів. Засуджені, стосовно яких здійснюються заходи щодо забезпечення їх безпеки, мають право на подання письмових заяв щодо скасування здійснюваних заходів.
У разі неможливості захисту особи, яка бере чи брала участь у кримінальному судочинстві, у межах Державної кримінально-виконавчої служби України начальником органу чи установи виконання покарань надсилається клопотання до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду, у провадженні яких перебуває чи перебувала кримінальна справа, про вирішення питання щодо здійснення відповідних оперативних заходів для забезпечення безпеки осіб, узятих під захист.
У разі відмови особи, яка бере участь у кримінальному судочинстві, від захисту, заходи щодо забезпечення безпеки не проводяться, але якщо в адміністрації установи виконання покарань є відомості про наявність реальної загрози та настання непередбачуваних наслідків, відповідне клопотання про застосування заходів щодо забезпечення безпеки цієї особи надсилається до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду, у провадженні яких перебуває чи перебувала кримінальна справа.
У разі усунення загрози життю і здоров’ю особи, стосовно якої вживалися заходи щодо забезпечення її особистої безпеки, або отримання її письмової відмови від захисту начальником установи надсилається відповідне клопотання про скасування таких заходів до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду, які приймали рішення щодо захисту.
Несвоєчасне вжиття або невжиття персоналом органів і установ виконання покарань достатніх заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тягне за собою дисциплінарну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
Розголошення відомостей про заходи безпеки особами, які їх здійснюють, тягне за собою дисциплінарну відповідальність, а у випадках, коли розголошення таких відомостей спричинило тяжкі наслідки, — кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
Контроль за забезпеченням безпеки осіб, які беруть чи брали участь у кримінальному судочинстві, здійснюється Державним департаментом України з