Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

17. У статті 8 КВК України закріплений перелік лише основних прав засу­джених і він не є вичерпним. Перелік усіх прав закріпити в законодавстві не­можливо, оскільки суспільні відносини постійно змінюються, вдосконалюють­ся, соціально-політичне, економічне й культурне життя держави теж не стоїть на місці, а плине разом із часом. Кримінально-виконавчий кодекс України най­більш змістовний перелік прав стосовно засуджених до позбавлення волі крім зазначених у ст. 8 надає ще й у ч. 1 ст. 107. При цьому в ч. 2 ст. 107 КВК Украї­ни зазначається, що засудженим можуть надаватися й інші права, реалізація яких не суперечить меті покарання, порядку та умовам його виконання і від­бування.

Права інших категорій засуджених у Кримінально-виконавчому кодексі не вказуються, вони розміщені у нормах, які регламентують порядок та умови відбування того чи іншого виду покарань.

1. Засуджені зобов’язані:

виконувати встановлені законодавством обов’язки громадян України, не­ухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;

виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ виконання по­карань;

ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи ви­конання покарань, а також до інших засуджених;

з’являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань.

2. Невиконання засудженими своїх обов’язків і законних вимог адміністра­ції органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

1. Під юридичними обов’язками засуджених у теорії кримінально-викона­вчого права розуміється встановлена в зобов’язуючих і забороняючих нормах права міра їх необхідної поведінки під час відбування покарання, яка забезпе­чує досягнення цілей останнього, підтримання правопорядку протягом його відбування, дотримання прав і законних інтересів як самого засудженого, так і інших осіб.

Зміст юридичних обов’язків складається з двох елементів: а) необхідність учинення певних дій (обов’язок засуджених до громадських робіт безоплатно відпрацювати певну кількість годин на суспільно корисних роботах (ч. 1 ст. 36 КВК); обов’язок засуджених до штрафу сплатити встановлений судом розмір штрафу в місячний строк після набрання вироком суду законної сили (ч. 1 ст. 26 КВК); обов’язок засуджених до обмеження волі самостійно з’явитися до місця відбування покарання (ч. 1 ст. 57 КВК) тощо); б) необхідність утриман­ня від установлених законом дій (заборона засудженим до позбавлення волі зберігати при собі гроші і цінні папери (ч. 7 ст. 102 КВК); заборона засудже­ним до обмеження волі перебувати у вільний від роботи час поза гуртожитком без дозволу адміністрації виправного центру (ч. 3 ст. 59 КВК) та ін.).

Таким чином, юридичними обов’язками в теорії кримінально-виконавчо­го права визнаються не тільки зобов’язуючі (позитивно зобов’язуючі) норми, а й забороняючі (негативно зобов’язуючі) норми. Заборони для засуджених розглядаються як різновид обов’язків, тобто як обов’язок утримуватися від указаних у законі дій. Обов’язками є заборони, встановлені у статтях 37, 41, 51,59, 107 КВК України.

2. У першу чергу засуджені повинні виконувати свої конституційні обов’яз­ки, а саме: а) додержуватися Конституції України і законів України; б) шану­вати державні символи України; в) не заподіювати шкоди природі й відшкодо­вувати завдані їй збитки; г) охороняти культурну спадщину; ґ) набувати повну загальну середню освіту; д) поважати честь і гідність людей, не посягати на їхні права і свободи; е) піклуватися про дітей і непрацездатних батьків; є) сплачу­вати податки і збори; ж) захищати Вітчизну, її незалежність і територіальну ці­лісність.

Останній обов’язок для засуджених має певні особливості. Так, ст. 18 За­кону України від 25 березня 1992 р. № 2232-ХІІ «Про військовий обов’язок і військову службу» (в редакції Закону України від 4 квітня 2006 р. № 3597-ІУ) встановлює, що в мирний час від призову на строкову військову службу звіль­няються громадяни, які були засуджені за вчинення злочину до позбавлення або обмеження волі, арешту чи виправних робіт, у тому числі зі звільненням від відбування покарання.

3. Крім конституційних основні обов’язки засуджених додатково закріп­лені ще й у ст. 9 КВК України. Це ті обов’язки, виконання яких повинно сприя­ти закріпленню у засуджених навичок правомірної поведінки, забезпеченню правопорядку під час відбування покарання, створювати необхідні умови для діяльності органів та установ виконання покарань.

Зокрема, засуджені зобов’язані виконувати й інші, встановлені законодав­ством обов’язки громадян. Наприклад, виконувати прийняті на себе зобов’я­зання за цивільно-правовими угодами, виховувати дітей, піклуватися про сво­їх непрацездатних батьків тощо. Засуджені не повинні посягати на права і сво­боди, честь і гідність інших осіб.

4. На засуджених покладається обов’язок виконувати законні вимоги ад­міністрації органів і установ виконання покарань, оскільки без цього немож­ливо у повному обсязі, точно і в строк виконати покарання та досягти його ці­лей. Вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань повинні бути дійсно законними, тобто заснованими на нормах Кримінально-виконавчого кодексу України чи інших нормативно-правових актах, які регулюють процес виконання того чи іншого виду покарань, і мають стосуватися виконання по­карання. Ці вимоги повинні бути доведені до засуджених у рамках здійснення права засуджених на отримання інформації про свої права і обов’язки, поря­док і умови виконання та відбування призначеного судом покарання (ч. 1 ст. 8 КВК). Якщо вимоги, розпорядження, вказівки чи накази органів і установ ви­конання покарань не стосуються виконання і відбування покарання, засудже­ні мають право їх не виконувати.

5. Засуджені, як і інші громадяни, повинні дотримувати загальноприйня­тих в суспільстві правил поведінки і правил співіснування членів суспільства, не порушувати етичні, культурні та моральні норми. У ч. 1 ст. 9 КВК України з цього приводу закріплюється додатковий обов’язок засуджених ввічливо ста­витися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених. Виконання цього обов’язку засуджених