Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко
Відповідно до норм наведеного Положення діяльність громадських інспекторів організовують та координують Державна екологічна інспекція та територіальні органи Мінприроди.
Громадські інспектори мають право здійснювати громадський контроль за дотриманням, зокрема, земельного законодавства, проте спільно з працівниками органів Мінприроди чи інших державних органів, які здійснюють контроль за охороною, раціональним використанням та відтворенням природних ресурсів, а також органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Так, спільно з наведеними особами громадський інспектор має право брати участь у проведенні перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами вимог земельного як частини природоохоронного законодавства. Право на проведення перевірок і складання актів за їх результатами може бути реалізоване за направленням органу Мінприроди, який призначив громадського інспектора.
При виявленні порушень чинного земельного законодавства інспектор має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, з поміж іншого у галузі земельних відносин, за які передбачена відповідальність ст.ст. 65-1, 77, 77-182, 85, 91,91-2,153 КУпАП і подавати їх відповідному органу Мінприроди для притягнення винних до відповідальності.
Крім цього, інспектори мають право доставляти осіб, які вчинили порушення природоохоронного законодавства, до органів місцевого самоврядування, органів внутрішніх справ та штабів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці порушення, проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для попередження і розкриття порушень законодавства в галузі раціонального використання і відтворення земельних ресурсів.
Глава 33 Моніторинг земель
Моніторинг земель (від англ. "to monitor" - "спостерігати") є системою "спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів" (ч. 1 ст. 191 ЗКУ).
Здійснення моніторингу земель, окрім ст.ст. 191-192 ЗКУ, регламентують ст. 22 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 5, 8, 9 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (щодо моніторингу ґрунтів земель сільськогосподарського призначення), ст. 13, 16-19, 23, 54 ЗУ "Про охорону земель", ПКМ "Про затвердження положення про моніторинг земель" від 20.08.1993 №661, ПКМ "Про Положення про державну систему моніторингу довкілля" від 30.03.1998 №391, Наказ Міністерства аграрної політики України 26.02.2004 №51 "Про затвердження Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення".
Так, гідромет (нині повноваження передано МНС) здійснював моніторинг забруднення ґрунтів сільськогосподарських земель пестицидами на 35 ділянках у 18 областях та важкими металами - у 20 населених пунктах. Проби відбираються кожні 5 років, а у містах Костянтинівка та Маріуполь на важкі метали - щорічно. Держекоінспекція час від часу відбирає проби на більш як 600 промислових майданчиках. Держекоінспекція та органи санітарно-епідемічної служби періодично відбирають проби на сільськогосподарських землях. Останні також здійснюють моніторинг якості ґрунту у жилих та рекреаційних районах міст[372].
Незважаючи на достатньо розвинене правове регулювання, через низку об'єктивних та суб'єктивних факторів спостереження за станом земель сьогодні не складають всеохоплюючої системи. Таким чином, моніторинг земель як система на сьогодні фактично відсутній[373].
Додатково див. також коментар до глави 26 ЗКУ.
Стаття 191. Призначення моніторингу земель
1. Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.
2. У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки.
3. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.
4. Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним.
5. Ведення моніторингу земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питань екології та природних ресурсів.
6. Порядок проведення моніторингу земель встановлюється Кабінетом Міністрів України.
До частини першої. Відповідно до п. 3 ПКМ "Про затвердження Положення про моніторинг земель" від 20.08.1993 №661 моніторинг земель "складається із систематичних спостережень за станом земель (агрохімічна паспортизація земельних ділянок, зйомка, обстеження і вишукування), виявлення у ньому змін, а також: проведення оцінки" стану використання земельних ділянок, процесів, пов'язаних із змінами характеристик земель та ґрунтів тощо. Об'єктом моніторингу є всі землі незалежно від форми власності на них.
Забезпечення здійснення моніторингу покладається на Держкомзем України як центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 16 ЗУ "Про охорону земель").
Складовою частиною моніторингу земель є моніторинг ґрунтів. Моніторинг родючості ґрунтів здійснює Мінагрополітики України відповідно до положень ст. 8 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Безпосередньо моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводиться Державною службою охорони родючості ґрунтів Мінагрополітики відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України 26.02.2004 №51 "Про затвердження Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського
