Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

визначень землеустрою пропонується у спеціальній літературі. Землеустрій визначається як "цілісна система взаємопов'язаних (організаційних, правових, організаційно-господарських, інженерно-технічних, еколого-економічних і соціальних) заходів і дій, спрямованих в кінцевому результаті на зміну або вдосконалення існуючого порядку і змісту використання або володіння землею. Він здійснюється з метою організації раціонального та найбільш ефективного використання землі (земельної власності) як в інтересах окремої людини, так і групи людей та суспільства в цілому" (Л.Я. Новаковський, A.M. Третяк)[364]; "сукупність заходів правових, економічних і технічних, спрямованих на раціональну організацію як території усієї країни в цілому, так і окремих її частин, з метою поліпшення прогресивного розвитку народного господарства" (С.П. Кавелін)[365]; "стан певного територіального устрою визначеної частини просторового базису, що створюється в результаті формування земельних об'єктів"; натомість, "землевпоряд­кування - територіально-функціональне планування землекористування сформованих земельних об'єктів" (Войтенко С.П., Володін М.О.)[366] тощо.

На наш погляд, при формулюванні визначення землеустрою потрібно виходити із того, що дане поняття на сьогодні об'єктивно несе певне смислове навантаження, яке обумовлюється законодавчо визначеним змістом землеустрою - див. ст. 184 ЗКУ, конкретизація якої здійснена у ЗУ "Про землеустрій". Як видно із названих норм, зміст землеустрою склада­ють насамперед різноманітні технічні заходи, причому до змісту землеустрою включається розробка землевпорядної документації, проте не включається її затвердження.

Виходячи із сказаного, вважаємо, що землеустрій доцільно визначати як сукупність технічних заходів, що включають підготовку, складання, виконання та нагляд за виконанням проектної документації у сфері використання, охорони та відтворення земель.

У законодавстві та правозастосовчій практиці термін "землевпорядний" вживається виключно в контексті землеустрою, тому для розмежування термінів "землеустрій" та "землевпорядкування" підстав немає, вони можуть вживатися як синоніми.

Залежно від завдань, змісту та методів проведення прийнято виділяти дві форми землеустрою: внутрігосподарський (організація території сільськогосподарських підприємств із запровадженням сівозмін, упорядкування сільськогосподарських угідь, розробка заходів щодо боротьби з ерозією тощо) та міжгосподарський землеустрій (утворення нових землекористувань, ліквідація черезсмужжя, встановлення меж населених пунктів тощо)[367]. Синонімом терміну "міжгосподарський землеустрій" є термін "територіальний землеустрій"[368]. A.M. Третяк виділяє також т.з. "зокремлений землеустрій", що передбачає складання робо­чих проектів з метою деталізації проектів внутрігосподарського землеустрою, виконаних на рівні схеми[369].

Роботи із землеустрою як різновид підприємницької діяльності підлягають ліцензуванню (п. 58 ст. 9 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"). Ліцензійні умови щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт затверджені наказом Держпідприємництва та Держкомзему України від 13.02.2001 №28/18.

Щодо правового регулювання землеустрою див. насамперед ЗУ "Про землеустрій", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про планування і забудову територій", ПКМ від 26.05.2004 №677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", від 25.08.2004 №1094 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення", від 17.11.2004 №1553 "Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою", Інструкцію з внутрігосподарського землеустрою колгоспів, радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств Української РСР, затверджену Міністерством сільського господарства УРСР 28.03.79, Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах 12.08.2004 №264 "Про затвердження Граничних розмірів плати з виконання землевпорядних робіт".

Стаття 182. Мета землеустрою

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Коментоване визначення мети землеустрою не є загальноприйнятим у науці. Так, на думку М. М. Шульгіна[370], землеустрій переслідує "поліпшення порядків землеволодіння і землекористування"; за І. Є. Германом[371], він спрямований на "поліпшення стану поземель­них відносин".

Мета землеустрою може бути розкрита і за допомогою принципів землеустрою, перелічених у ст. 6 ЗУ "Про землеустрій". Зокрема, землеустрій базується на принципах забезпечення науково обґрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку регіонів, формування сприятливого навколишнього природного середовища; організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів.

Мета землеустрою досягається шляхом вирішення його завдань (див. ст. 183 ЗКУ та коментар до неї).

Стаття 183. Завдання землеустрою

Основними завданнями землеустрою є:

а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем;