ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

є те, що героїчна поведінка досить рідкісна, щоби не бути очікуваною і передбачуваною завдяки проведенню психологічних тестувань особистості. Вони вимірюють індивідуальні відмінності між людьми у їхніх звичний, стандартних налаштуваннях поведінки, а не в нетипових умовах, які викликають героїчну поведінку.

Лейтенант Александр (Сенді) Нінінгер є гарним прикладом героїчного солдата, який вступив у бій надзвичайно безстрашно та люто. Це трапилося під час знаменитої битви за Батаан у Другій світовій війні. Цей двадцятитрьохрічний випускник із Вест Пойнту добровільно пішов «полювати» на японських снайперів у найгарячішу ділянку битви. З гранатами, рушницею, напівмеханічним пістолетом і байонетом Нінінгер убив багатьох японських солдатів сам-один у напружених сутичках, а потім продовжував битися, навіть коли був декілька разів поранений. Лише після того, як знищив сховок ворога, він втратив свідомість і помер. Його героїзм заслужив йому Медаль Пошани, першу посмертну у тій війні.

Героя робить об’єктом нашої уваги те, що нічого із його минулого не вказувало, що він здійснюватиме такі убивства. Цей тихий, чутливий, інтелектуально розвинений молодик має у записі свої слова про те, що він ніколи не зможе нікого вбити із ненависті. Проте він убивав і убивав, не зважаючи на власну безпеку. Якби йому надали всі можливі тести особистості, чи допомогли б вони передбачити цю несподівано жорстоку поведінку? У своєму огляді тестування особистості, автор Малколм Гладуелл припускає, що справа Нінінгера могла би бути настільки товстою як телефонний довідник, але «його справа мало скаже про ту одну річ, в якій ми так зацікавлені. Тому ми повинні супроводжувати його у джунглях Батаану. Якщо коротко, ми повинні розуміти людину у ситуації[602].

ГЕРОЇЗМ ОБ'ЄДНУЄ ЛЮДЕЙ

З причин, які ми досі як слід не розуміємо, тисячі звичайних людей у будь-якій країні світу, опинившись в особливих обставинах, роблять вибір вчинити героїчно. На перший погляд, точка зору, яку ми виклали в цій книжці, розвінчує міф про героя і перетворює видатне на банальне. Але це не так — адже ми визнаємо, що акт героїзму дійсно є рідкістю. Героїзм підтримує ідеали спільноти, служить надзвичайним керівництвом і прикладом просоціальної поведінки. Банальність героїзму означає, що ми всі — герої, які чекають на свій час. Це вибір, який у той чи інший момент доведеться зробити кожному з нас. Я вірю, що, розглядаючи героїзм як егалітарну ознаку, загальну ознаку людської природи, а не рідкісну властивість, притаманну небагатьом обраним, ми можемо ефективніше сприяти героїчним вчинкам. Як пише журналістка Керол Депіно, «кожен здатний стати героєм, тією чи іншою мірою. Іноді ми цього не усвідомлюємо. Для когось це може бути щось дуже просте, наприклад, просто притримати для когось двері і сказати: „Привіт!” Ми всі для когось герої»[603].

Ця нова тема універсальності звичайних героїв заохочує ще раз подумати про звичних героїв доокола, тих, хто здійснює щоденні жертви, щоб збагатити наші життя. Раніше згадана цинічна нотатка Деніела Бурстіна про знаменитостей, яких медіа представляють як героїв, відкриває шлях для його ж глибокої поваги до щоденних ніде не згаданих героїв, які живуть та працюють серед нас:

У цьому житті ілюзій та квазі-ілюзій людина із твердими добрими переконаннями, якою можна було б захоплюватися за щось ґрунтовніше, ніж її добре відоме ім'я, часто виявляється невідомим героєм: учитель, медсестра, матір, чесний поліцейський, людина, яка тяжко працює на низькооплачуваній, негламурній та нерозрекламованій роботі. Парадоксально, ці люди залишаються героями, бо вони залишаються невідомими[604].

І таким чином, прощальне повідомлення, яке ми можемо виділити з нашої довгої подорожі до серця темряви і назад, це те, що героїчні вчинки і люди, які їх здійснюють, мають бути вшановані. Вони формують основні зв’язки між нами; вони кують наші Людські Відносини. Зло серед нас має отримувати відсіч, і зрештою має бути переможене вищим добром у спільноті сердець і власного героїзму кожного Чоловіка і кожної Жінки. Це не абстрактна концепція, але, як нам нагадує російський письменник і колишній в’язень Сталінського ГУЛАГУ Александр Солженіцин: «Лінія, яка розділяє добро і зло, проходить через серце кожної людини. І хто захоче знищити частину власного серця?»[605].

Дякую, що пройшли цю подорож зі мною.

Чао!

Філ Зімбардо

Перелік ілюстрацій

М. Ешер, Ілюзія ангелів та демонів

Поліція затримує студента-учасника експерименту в ролі в’язня Стенфордський в’язничний експеримент, охоронець у формі Стенфордський в’язничний експеримент, ув’язнені вишикувались у шеренгу для переклички

Стенфордський в’язничний експеримент, Комісія з розгляду скарг в’язнів зустрічається із суперінтендантом Зімбардо

Стенфордський в’язничний експеримент, в’язничний Двір

Стенфордський в’язничний експеримент, ув’язнений у стані емоційного розладу

Стенфордський в’язничний експеримент, закуті ув’язнені з пакетами на головах чекають на слухання з умовно-дострокового звільнення

Стенфордський в’язничний експеримент, голий ув’язнений у камері Стенфордський в’язничний експеримент, діаграма порівняння поведінки охоронців й ув'язнених (на базі відеозаписів) Оголошення про набір учасників до дослідження Мілґрема (люб’язно надано Александром Мілґремом та Erlbaum Press)

Дослідження Мілґрема, «учню» чіпляють електроди В’язниця Абу-Ґрейб, усміхнені охоронці біля піраміди із в’язнів В’язниця Абу-Ґрейб, охорона тягне в’язня по землі на собачому повідку Сержант Чіп Фредерік з американським прапором в Іраку В’язниця Абу-Ґрейб, в’язнів змушують мастурбувати та симулювати статевий акт

В’язниця Абу-Ґрейб, собаки без намордників залякують голого в’язня В’язниця Абу-Ґрейб, військовий поліцейський в тюремній камері із розмальованим обличчям Чіп Фредерік біля «людини в мішку»

Чіп Фредерік сидить верхи на ув’язненому

В’язниця Абу-Ґрейб, усміхнена працівниця військової поліції позує поряд із вбитим в’язнем-«примарою» у блоці 1А

Героїчний китайський студент, «невідомий бунтар», зупиняє колону танків

Нотатки

1

Модель медицини, що розглядає хворобу на індивідуальному рівні і лікує кожного хворого окремо.

2

Модель медицини, яка розглядає хворобу в ширшому соціальному та системному контекстах

3

Одна з найбідніших і найнебезпечніших дільниць Нью-Йорка.

4

Подібна до бейсболу вулична гра.

5

Переклад Любомира Шерстюка.

6

John Milton, Paradise Lost, in John Milton: Complete Poems and Major Prose, ed. M. Y. Hughes (New York: Odyssey Press, 1667/1957). Цитата з книги 1, c. 254. Опис «чортячої ради» у книзі 2, с. 44-389.

7

Cupiditas (лат. жадібність)—прагнення до багатства або влади над іншими.

Також це слово означає бажання привласнити або поглинути все те, що є іншим, ніж «я». Наприклад, блуд і зґвалтування є формами cupiditas, тому що