ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо
Виклик авторитетам не має статі: жінки, як і чоловіки, можуть викривати злочини та несправедливість. Журнал Time у 2002 році вшанував таких жінок у виборі «Осіб року» за гідне протистояння масштабному шахрайству великих корпорацій і некомпетентністю ФБР. Синтія Купер, внутрішній аудитор у компанії WorldCom, відповідала за викриття шахрайської бухгалтерської практики — приховування 3,8 мільярда доларів. Після місяців детального розслідування, яке вона часто проводила ночами, щоби ніхто не помітив, Купер і команда викрили шахрайство, що спричинило звільнення та висунення обвинувачень верхівці компанії[582].
Шерон Уоткінс, віце-президент успішної корпорації Enron, також розкрила величезну корупцію у своїй компанії. Там підставляли дані у звіти, щоби створити враження великого успіху та приховати падіння. Колись серйозна бухгалтерська фірма Артура Андерсена також виявилася причетною до великого скандалу[583]. Адвокат зі штату ФБР Колін Роулі викрила Бюро, його неспроможність відреагувати на заяву її відділу, в якій вона просила перевірити осіб, яких ідентифікувала як потенційних терористів. І вони справді виявилися тими, хто був долучений до змови терористичної атаки 11 вересня 2001 року. «Ці три жінки, які мають звичайну манеру поведінки, але надзвичайний дух і чуття» дуже ризикували, кидаючи виклик авторитарному осердю корпорацій[584].
ЧОТИРИВИМІРНА МОДЕЛЬ ГЕРОЇЗМУ
На основі концептів сміливості та прикладів героїчної поведінки, показаної тут, може бути згенерована елементарна модель героїзму. У межах загальної мотиваційної системи конкретної людини героїзм може бути описано на трьох осях: тип ризику/самопожертви, стиль залучення чи підхід, завдання. Вісь «Тип ризику/самопожертви» на одному кінці має фізичний ризик, а на іншому — суспільний ризик. Подібно, напрямна «стиль залучення чи підхід» має на одному кінці активний (доблесний) підхід, а на іншому — пасивний (стійкість). Третій вимір, «завдання», представлений як служіння життю чи служіння ідеалові. Хоча вони синонімічні з деяких точок зору — служіння життю це також благородна мета — розділення є важливим у цьому контексті. Перші три виміри цієї моделі зображено на ілюстрації. Четвертий ми додамо пізніше.
Давайте розмістимо три різні типи героїв у цій моделі простору: Натан Гейл, Матір Тереза, Річард Ріскорла. Герой Американської революції Натан Гейл працював шпигуном у британських рядах, поки його не спіймали. Хоча його діяльність була патріотичною, суть його вчинків не була, власне, героїчною. Якби його підпільна діяльність не була помічена, він би ніколи не став американським героєм. Лише в момент страти, будучи схопленим британцями, приймаючи смерть гідно, він став героїчною особою. Фраза «Я шкодую, що маю лише одне життя, щоб віддати за свою країну» стала його славнозвісним прощанням. У той момент Гейл показав неймовірну стійкість, жертвуючи своїм життям заради принципів.
Зовсім інший вид героїзму ми бачимо у житті і діяльності Матері Терези. Її вчинки не можуть бути узагальнені в одну дію, як зухвалість Натана Гейла при страті. Її героїзм радше розвивався десятиліттями.
Її відданість допомозі близьким до смерті біднякам відійти гідно, по-католицькому гідно, базувалася на службі принципу співчуття, у якому вона активно і невпинно розвивалася. Її пожертва на шляху від аскетизму до величі, — це її бідність, стриманість, заперечення себе заради інших.
Третій герой, якого ми розмістимо у наші багатовимірній сітці, — це Річард Рескорла. Він був головою з безпеки у Світовому торговельному центрі (СТЦ) Моргана Стенлі у Нью-Йорку в час, коли відбулися терористичні замахи 11 вересня. Відзначений ветеран війни у В’єтнамі (Срібна Зірка, Пурпурне Серце, Бронзові зірки за доблесть і заслуги), Ріскорлі приписують порятунок тисяч життів — працівників Моргана Стенлі — завдяки його швидким рішенням і діям. Рескорла проігнорував авторитети начальства Всесвітнього торговельного центру і наказав розпочати евакуацію з будівлі, а не залишатися на своїх робочих місцях. Як показують звіти, під час евакуації людей від сорок четвертого до сімдесят четвертого поверху другої вежі Всесвітнього торговельного центру Ріскорла заспокоював людей через гучномовець, нагадуючи не розмовляти по мобільних телефонах, а далі спускатися сходами. Рескорла та двоє охоронців, яких він навчав, та ще троє працівників Моргана Стенлі померли, коли будівля впала. Рескорлі і його команді завдячують життям приблизно 2800 працівників, яким вдалося покинути другу будівлю Всесвітнього торговельного центру перед її падінням[585]. На противагу героїзму такого типу, як проявив Натан Гейл, дія Ріскорли була активною і була здійснена з прямою метою порятунку життів, хоча її велич потребувала фінальної фізичної жертви.
Натан Гейл, Річард Ріскорла та Мати Тереза показують різні аспекти героїчного ідеалу. Розбіжності між їхніми діями висвітлюють різноманітність дій, які відповідають стандартам героїзму. Їхні дії внесені у нашу модель героїзму.
Четвертий вимір, який має бути доданим у модель, — часовий. Герої можуть проявитися миттєвими діями, а можуть розвиватися з часом. Раптовий героїзм, той, який виявляється в одній конкретній дії, описаний у контексті самооборони як хоробрість — акт сміливості у бою. На противагу цьому постійний військовий героїзм, сміливість, яка проявляється знову і знову у битві, називають доблестю. Для соціального героїзму все ще немає відповідних слів, можливо через драматичні риси героїзму, які продемонстровані у небезпечних ситуаціях, але не такі видимі у соціальній сфері. Серед громадських героїв ми можемо протиставити тих, які обмежені у часі (ситуативний героїзм, як, наприклад, серед викривачів інформації), і тих, хто демонструє героїзм регулярно і постійно, шляхом служби людству (наприклад, героїзм Мартіна Лютера Кінґа-молодшого).
КОЛЕКТИВНИЙ ГЕРОЇЗМ ЯК ПИТАННЯ МАСШТАБУ
Образ самотнього героя як хороброго шерифа у вестерні, що стає супроти банди ренегатів частіше підтримують люди, які працюють у темпі надзвичайних ситуацій, катастроф і ситуацій, які вимагають погоджених дій. Підземна залізниця, якою відправляли рабів з Півдня на свободу у містах Півночі, могла функціонувати лише завдяки скоординованим діям багатьох людей, які працювали з небезпекою для життя. Схожим чином, люди першої реакції на катастрофи — це звичайні громадяни, волонтери, які працюють в оперативно організованій команді. Подібно «невідомому бунтарю», багато осіб, які працюють у колективній
