Небратнi - Максим Іванович Кідрук

контроль українську газотранспортну систему. Причина — борг за спожитий Україною газ, який на початок 2001-го становив 1,4 млрд доларів. У червні 2002-го Леонід Кучма та Володимир Путін домовились про створення консорціуму із розвитку української газотранспортної системи, проте далі розмов справа не зайшла: у Москві цей консорціум хотіли бачити двостороннім, «на паритетних засадах», тоді як Київ наполягав на тристоронньому форматі із залученням європейських споживачів і з обов’язковим збереженням контрольного пакета акцій за Україною.

У серпні 2004 року до газової угоди 2001 року було внесено зміни, згідно з якими Росія погоджувалася на зниження ціни на газ до 50 доларів за одну тисячу кубометрів. Аналітики пов’язували неочікувану поступку зі сподіванням російського керівництва на те, що після перемоги на президентських виборах 2004 року проросійського кандидата Віктора Януковича[28] Україна погодиться на передання власної газотранспортної системи під контроль «Газпрому».

Не склалося.

9

Відповідно до Закону України «Про вибори Президента України» кандидату для перемоги потрібно набрати абсолютну більшість голосів від кількості тих, хто взяв участь у голосуванні, тобто щонайменше 50 % плюс один голос. У тому разі, якщо жоден кандидат під час голосування не набирає такої кількості голосів, передбачено другий тур, у якому беруть участь двоє кандидатів, що зібрали найбільше голосів під час першого туру.

Фальшування розпочали задовго до першого туру президентських виборів 2004 року. За повідомленнями Комітету виборців України та Моніторингового Комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), українська влада активно втручалася у передвиборчий процес шляхом незаконного використання адміністративних ресурсів для реклами провладного кандидата — чинного прем’єр-міністра, почесного голови Партії регіонів[29] Віктора Януковича — й очорнення інших кандидатів. Спостерігачі висловлювали стурбованість щодо тиску на пресу та громадські організації, кричущою нерівномірністю висвітлення діяльності кандидатів і місцевими, і загальнонаціональними ЗМІ.

За два місяці до початку виборів, імовірно, провладними силами було отруєно Віктора Ющенка, основного претендента на посаду президента від опозиції. 10 вересня 2004-го, після кількаденного перебування під спостереженням українських фахівців, Ющенка в тяжкому стані доправити до віденської клініки «Рудольфінерхауз». Одночасно в Україні Генеральна прокуратура, а згодом і Служба безпеки України розпочали «розслідування» обставин отруєння кандидата у президенти. 25 жовтня, за тиждень до голосування, прокуратура закрила справу, мотивуючи таке рішення висновками «експертів», котрі заявили, що погіршення стану здоров’я та зміни у зовнішньому вигляді Віктора Ющенка зумовлені «активізацією латентної вірусної герпетичної інфекції».

Перший тур виборів відбувся у неділю 31 жовтня 2004 року. За півтора тижня Центрвиборчком України оприлюднив офіційні результати: Віктор Ющенко, набравши 39,87 % голосів, посів перше місце. Провладний кандидат Віктор Янукович із невеликим відставанням — 39,32 % — посів друге. До першої п’ятірки також увійшли лідер соціалістів Олександр Мороз (5,81 %), лідер українських комуністів Петро Симоненко (4,97 %) та прогресивна соціалістка Наталія Вітренко (1,53 %).

Оскільки жоден із кандидатів не набрав абсолютної більшості голосів, Центральна виборча комісія оголосила про проведення другого туру. Голосування відбулось 21 листопада. Наступного дня Київський міжнародний інститут соціології, Центр Разумкова та Фонд «Демократичні ініціативи», котрі в день виборів спільно провели національний екзит-пол, оприлюднили його результати. Згідно з даними останнього, перемогу у виборах здобув Віктор Ющенко із результатом 54 % голосів, а Віктор Янукович набрав лише 43 %.

22 листопада — за два дні до офіційного оголошення результатів виборів — президент Росії Володимир Путін привітав Віктора Януковича з перемогою.

24 листопада 2014-го Центральна виборча комісія опублікувала офіційні підсумки голосування в другому турі: Віктор Ющенко — 46,69 %, Віктор Янукович — 49,42 %. Іноземні спостерігачі з Європи та США одноголосно ствердили, що вибори пройшли із численними порушеннями, а також зазначили, що такі розбіжності з екзит-полом є результатом підтасування на користь провладного кандидата. Слідом за Канадою та США більшість країн Європейського Союзу також не визнала оприлюднені Центрвиборчкомом результати.

11 грудня лікарі австрійської клініки «Рудольфінерхауз» офіційно заявили, що Віктора Ющенка отруїли діоксином. Того ж дня Генеральна прокуратура України похапцем скасувала власну постанову про закриття кримінальної справи щодо отруєння лідера опозиції.

10

Нічим не прикриті, зухвалі та безцеремонні порушення на виборах сколихнули суспільство, зачепили навіть тих українців, які раніше дистанціювалися від політики. За добу до оголошення попередніх результатів на Майдані Незалежності у центрі Києва прихильники Ющенка почали встановлювати намети та трибуни для виступів опозиції — зароджувалися події, котрі набудуть всесвітнього розголосу як Помаранчева революція.

Масові мітинги на Майдані тривали до початку грудня 2004-го. Спроби влади втягти опозиціонерів у переговорний процес не увінчалися успіхом, позаяк Ющенко не погоджувався на інший результат переговорів, окрім як проголошення його президентом. Зрештою 3 грудня 2004 року Верховний Суд України визнав наявність численних порушень на виборах на користь Віктора Януковича, тим самим оголосивши результати другого туру недійсними. Після тривалих консультацій судді Верховного Суду призначили повторний другий тур президентських виборів (не передбачений законодавством). У результаті переголосування, яке відбулося 26 грудня 2004 року, зі значним відривом переміг кандидат від опозиції (51,99 % проти 44,20 %).

23 січня 2005 року Віктор Ющенко склав присягу як третій президент незалежної України.

11

Як наслідок приходу до влади «помаранчевої команди» на чолі із президентом Ющенком відбулося різке погіршення газових відносин між Україною та РФ. 31 грудня 2005 року — дата закінчення терміну дії міждержавного договору стосовно постачання газу із Туркменістану. Останнє пов’язане із припиненням дії угод із росіянами щодо транзиту туркменського газу до кордону України. Укладати нові російська сторона не поспішала. Отже, з 1 січня 2006 року єдиним можливим постачальником газу до України став «Газпром». Наприкінці 2005-го російський газовий монополіст назвав нову ціну за газ для непокірної «братньої» республіки: 230 доларів за одну тисячу кубометрів. Тогочасна українська економіка більше ніж чотирикратного підвищення ціни на блакитне паливо витримати не могла. «Газпром», апелюючи до договору про постачання газу, в якому прописано щорічне визначення ціни, уночі проти 1 січня 2006-го зупинив подання газу, що започаткувало першу українсько-російську газову війну.

Українцям довелося піти на поступки. 4 січня 2006 року міністр енергетики Іван Плачков і голова НАК «Нафтогаз» Олексій Івченко привезли із Москви нову газову угоду, згідно з якою Україна імпортуватиме із Росії «коктейль» із дорожчого російського (230 USD за одну тисячу кубометрів) і дешевшого середньоазійського (44 USD за одну тисячу кубометрів) газу, середня ціна якого — в межах 95 доларів за одну тисячу кубів. Сторони домовилися, що постачатиме цей газ компанія «РосУкрЕнерго»[30], остаточні бенефіціари[31] якої залишаються невідомими до сьогодні. Із 2006 року (за уряду Януковича) компанія «РосУкрЕнерго» мала статус основного посередника на газовому ринку України.

12

Узимку 2008–2009 років спалахнула друга