ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

У ЦРУ з’явилася нова проблема: що робити з трупом? Капітан Доналд Різ, офіцер підрозділу військової поліції, і полковник Томас Паппас, командувач військової розвідки, були поінформовані про цей «сумний інцидент». Але цим офіцерам не довелося хвилюватися, тому що ЦРУ взяла справу в свої руки. Труп аль-Джамаді залишався в душовій до ранку, потім його поклали в лід і загорнули в чистий поліетилен, аби затримати процес розкладання. Наступного дня санітар увіткнув в руку «крижаної людини» крапельницю і виніс його із в’язниці на ношах, зробивши вигляд, що це хворий арештант, щоб не лякати інших затриманих, яким сказали, що у нього стався серцевий напад. Місцевий таксист відвіз труп в невідомому напрямку. Всі докази було знищено. Не залишилося жодних документів, тому що затримання аль-Джамаді не було офіційно зареєстроване. Дії «морських котиків» були визнані правомірними, особистість санітара залишилася невідомою. І зараз, кілька років потому, Марк Суоннер продовжує працювати в ЦРУ — проти нього не було висунуто жодних звинувачень! Цей випадок майже забутий.

Серед інших жахливих знімків у цифровому фотоапараті капрала Ґренера було виявлено кілька фотографій тієї самої «крижаної людини», зроблених для історії. На першому знімку симпатична дівчина, спеціаліст Сабріна Хармен, з посмішкою схиляється над побитим тілом аль-Джамаді і показує пальцями знак «перемога». Потім на знімках з’являється Ґренер, теж зі схвальною усмішкою — потрібно було ловити момент, поки «крижаний чоловік» не розтанув. Напевно, Чіп і інші охоронці нічної зміни знали, що сталося. Якщо тут могли так вправно робити такі речі, то блок 1А справді був «дитячим майданчиком», де можна було творити що завгодно. Якби охоронцям не спало на думку робити фотографії і якщо б Дарбі не підняв тривогу, можливо, світ ніколи б не дізнався про те, що відбувалося в цій колись секретній в’язниці.

Утім ЦРУ продовжує діяти без уваги до законів, які повинні утримувати його агентів від тортур і вбивств навіть під час глобальної війни з тероризмом. Як не дивно, Суоннер визнав, що не отримав ніякої корисної інформації від цього вбитого затриманого-«примари».

ОБВИНУВАЧЕНИЙ: ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТ РІКАРДО САНЧЕС

Як і Рамсфелд, генерал-лейтенант Рікардо Санчес також публічно визнав свою відповідальність: «Як командувач операціями в Іраку, я беру на себе відповідальність за те, що сталося в Абу-Ґрейб»[454]. Однак така відповідальність повинна нести за собою певні наслідки. Інакше вона залишається просто красивим жестом для публіки і преси. Human Rights Watch ста вить ім’я цього високопоставленого офіцера серед «великої четвірки», яка повинна постати перед судом за співучасть у катуванні і військових злочинах. У звіті говориться:

Генерал-лейтенант Санчес повинен бути притягнутий до слідства з приводу військових злочинів і тортур або як керівник, або згідно з доктриною “командної відповідальності”. Генерал Санчес дав наказ використовувати методи допитів, які порушують Женевські конвенції і Конвенцію проти тортур.

За даними Human Rights Watch, він знав чи повинен був знати, що війська, які перебувають під його безпосереднім командуванням, застосовують тортури і військові скоюють злочини, але не вжив ефективних заходів, аби припинити ці дії.

У цій книжці я оголошую генерала Санчеса винним, адже, за даними звіту Human Rights Watch, «він ввів правила і методи допиту, які пору шують Женевські конвенції і Конвенцію проти тортур, а також знав, або повинен був знати, що війська, які перебувають під його безпосереднім командуванням, застосовують тортури і чинять військові злочини».

В умовах браку «цінних розвідувальних даних», які не вдавалося зібра ти у в’язниці затоки Ґуантанамо, попри місяці допитів, на всіх учасників цих дій чинився тиск, щоб вони здобували інформацію у терористів не гайно і будь-якими способами. Марк Деннер повідомляє про електронний лист від капітана військової розвідки Уїльяма Понсе до колег, в якому той переконливо рекомендував до середини серпня 2003 року скласти «спи сок побажань, пов’язаних з допитами». У листі капітана міститься зловіс на ознака того, що скоро сталося в Абу-Ґрейб: «Панове, що стосується цих затриманих, ми знімаємо рукавички». Далі у листі йдеться: «Полковник Больц [один з не високопоставлених офіцерів військової розвідки в Іраку] ясно вказав, що ми хочемо зламати цих людей. Кількість жертв зростає, і ми повинні краще збирати інформацію, щоб захистити наших солдатів від подальших нападів»[455].

Генерал Джеффрі Міллер, нещодавно призначений командувачем в’язницею Ґітмо, очолював групу фахівців, які відвідали Ірак у серпні-вересні 2003 року. Завданням поїздки було введення нових жорстких методів допитів та інформування про них генералів Санчеса, Карпінскі та інших офіцерів. «Генерал Міллер поклав палець на груди Санчеса і сказав, що йому потрібна інформація», — згадує Карпінскі[456]. Міллер міг керувати офіцерами лише за очевидної підтримки Рамсфелда й інших високопоставлених генералів, що пояснювалося його так званими успіхами в Ґітмо.

Санчес виклав нові правила допитів в офіційному меморандумі від 14 вересня 2003 року. Згідно з цим документом, методи допитів ставали жорсткішими за ті, що раніше застосовували військові поліцейські і працівники військової розвідки[457]. У документі були викладені деякі цілі нової програми тортур, наприклад «налякати, дезорієнтувати затриманих і викликати у них шок під час захоплення». Серед нових методів, схвалених Рамсфелдом і викладених Міллером, були такі:

Присутність військових службових собак: використовувати страх арабів перед собаками, в той же час підтримувати безпеку під час допитів. Собаки повинні бути в намордниках і на повідках... кінолог не повинен допускати прямого контакту собаки з затриманим.

Керування сном: затриманий повинен мати можливість спати як мінімум 4 години протягом 24 годин.

Крики, гучна музика й управління освітленням: використовуються для того, щоб викликати страх, дезорієнтувати затриманого і подовжити шок, отриманий при захопленні. У той же час необхідно уникати травм і тілесних ушкоджень.

Стресові позиції: використання фізичних позицій (сидіння, стояння, стояння на колінах, похиле положення тощо) впродовж не більше однієї години. Тривалість застосування цього методу (методів) не повинна перевищувати чотирьох годин, і утриманому має бути надано відповідний відпочинок між кожною з поз.

Фальшивий прапор: переконання затриманого, що його допитують військові не Сполучених Штатів, а інших країн. У звіті Шлезінґера зазначено, що приблизно дванадцять методів Санчеса застосовувалися поза межами, припустимими відповідно до Військового статуту Збройних сил, і їх застосування було ще екстремальнішим порівняно з тим, яке було схвалено для Ґуантанамо. Меморандум Санчеса було оприлюднено у березні 2005 року. Це сталося через рік після того, як генерал Санчес (у травні 2004 року) збрехав Конгресу під