ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

трибунал, 54 було визнано винними, 10 було засуджено до понад одного року позбавлення волі, 30 було засуджено до менше ніж одного року позбавлення волі, 14 не отримали тюремного терміну, 10 було виправдано, 15 випадків все ще розслідуються або звинувачення відхилено, 71 людина отримала адміністративне чи інше стягнення. Тут потрібно зробити застереження, що до квітня 2006 року, коли опублікували звіт, приблизно 260 справ було закрито або їхній статус невідомий[446]. Кінолога, сержанта Майкла Сміта, було засуджено до шести місяців позбавлення волі за залякування в’язнів собакою без намордника. Він стверджував, що «виконував наказ підготувати в’язнів до допиту». Кажуть, що він заявив: «Солдати не повинні бути м’якими і ввічливими», — і він вже точно таким не був[447].

Станом на 10 квітня 2006 року не було жодних доказів того, що Збройні сили робили спроби висунути звинувачення хоча б проти одного офіцера згідно з доктриною командної відповідальності за співучасть у зловживаннях або за зловживання своїх підлеглих. За даними звіту про всі зловживання, що стали об’єктом розслідування, тільки п’ять офіцерів отримали звинувачення у кримінальних злочинах, але жоден — згідно з доктриною командної відповідальності. Одного капітана було звинувачено у недбальстві, внаслідок чого загинули 2 в’язні в Афганістані, звинувачення знято. Лейтенанта звинуватили в нападі та недбальстві, внаслідок чого загинув «в’язень-примара» Манадель аль-Джамаді, і виправдали. Трьох інших офіцерів — лейтенанта, капітана і майора звинувачено у знущанні над в’язнями з летальними наслідками, в яких вони або безпосередньо брали участь, або наказували підлеглим це робити. Один отримав 45 днів ув’язнення, інший — два місяці, і третього виправдано. Військове командування досить поблажливо ставиться до недбайливих офіцерів. Вони отримують лише дисциплінарні й адміністративні стягнення, які зазвичай накладаються у зв’язку з дрібними порушеннями, і отримують легкі покарання. Так сталося у понад 70 випадках серйозних зловживань, включно з десятьма вбивствами та двадцятьма випадками заподіяння тілесних ушкоджень. Така поблажливість поширюється також на агентів ЦРУ (принаймні в 10-ти випадках зловживань) і на 20 цивільних контрактників, які працювали на ЦРУ чи армію. Тож, стає очевидно, що зловживання відбувалися не лише в Абу-Ґрейб. Крім того, армія не готова використовувати принцип командної відповідальності щодо всіх цих випадків зловживань і тортур. (Повний текст звіту про зловживання і відсутність покарань для офіцерів див. у примітках[448].)

HUMAN RIGHTS WATCH ПІДНІМАЄТЬСЯ ВГОРУ КОМАНДНИМ ЛАНЦЮГОМ

Спираючись на детально задокументовані і поширені зловживання, які здійснювали солдати військової поліції та військової розвідки, агенти ЦРУ і цивільні слідчі за контрактом, звіт Human Rights Watch досліджує провину у військових злочинах і тортурах командування усіх рівнів:

Очевидно, існують серйозні політичні перешкоди для розслідування дій міністра оборони й інших високопоставлених керівників, проте ці злочини настільки серйозні, а свідчення їх настільки численні, що для Сполучених Штатів було б безвідповідально не привернути увагу до вищих рівнів командування. Якщо тих, хто створював або схвалював незаконну політику, не притягнуть до відповідальності, всі заяви президента Джорджа Буша й інших лідерів країни про «відразу» до фотографій з Абу-Ґрейб залишаться порожніми словами. Якщо надалі ніхто не зазнає реальних покарань за ці злочини, то злочинці в усьому світі почнуть вказувати на ці злодіяння, аби виправдати власні злочинні дії. Насправді, коли уряд такої могутньої і впливової держави, як Сполучені Штати Америки, відкрито порушує закони, що забороняють тортури, то тим самим він запрошує інші країни наслідувати свій приклад. Довіру, таку необхідну Вашингтону як прихильнику прав людини, було підірвано свідченнями про тортури.

Якщо тортури продовжуватимуться, при повній безкарності політиків, довіра падатиме і далі[449].

ПОЗБАВЛЕННЯ НЕДОТОРКАННОСТІ АРХІТЕКТОРІВ НЕЗАКОННОЇ ПОЛІТИКИ

І закони США, і міжнародне право визнають принцип «командної відповідальності» або «відповідальності вищого керівництва». Згідно з ним, осіб, наділених цивільною або військовою владою, можуть визнати винними у злочинах, які відбувалися під їхнім керівництвом. Аби висунути звинувачення відповідно до цього принципу, необхідно встановити три обставини: по-перше, існують очевидні відносини субординації; по-друге, начальник повинен був знати, що підлеглий збирався здійснити або що вже вчинив; по-третє, начальник, не зміг вжити необхідних і розумних заходів для запобігання злочину або покарання злочинця.

Військові злочини і тортури караються згідно з Актом про військові злочини від 1996 року, Актом проти тортур від 1996 року і Єдиним кодексом військової юстиції. Далі Human Rights Watch стверджує, що наявність досить серйозних доказів для порушення справи має гарантувати початок кримінального розслідування стосовно чотирьох офіційних осіб: міністра оборони Доналда Рамсфелда, колишнього директора ЦРУ Джорджа Тенета, генерал-лейтенанта Рікардо Санчеса і генерал-майора Джеффрі Міллера.

Тут я можу лише коротко зазначити деякі підстави, щоб покласти відповідальність на цих офіційних осіб за акти катування та зловживання, які відбувалися з їхнього відома. Їхні докладні описи і докази наведено у звіті Human Rights Watch.

ОБВИНУВАЧЕНИЙ: МІНІСТР ОБОРОНИ ДОНАЛД РАМСФЕЛД

Рамсфелд заявив сенатському комітету зі збройних сил: «Ці події відбулися під моїм керівництвом. Як міністр оборони, я відповідальний за них. Я беру на себе повну відповідальність»[450].

Human Rights Watch стверджує, що «міністр оборони Рамсфелд має стати об’єктом розслідування у зв’язку з військовими злочинами і тортурами, які здійснювали американські військовослужбовці в Афганістані, Іраку і Ґуантанамо, згідно з доктриною “командної відповідальності”. Міністр оборони Рамсфелд створив умови, що сприяють військовим злочинам і тортурам, обмежуючи застосування й ігноруючи Женевські конвенції[451]. Він робив це, підтримуючи методи допитів, які порушують Женевські конвенції, а також Конвенцію проти тортур, водночас схвалюючи приховування затриманих від Міжнародного комітету Червоного Хреста». Human Rights Watch продовжує:

З перших днів війни в Афганістані міністр оборони Рамсфелд завдяки брифінгам, звітам Міжнародного комітету Червоного Хреста, звітам організацій із захисту прав людини і повідомленням преси був поінформований про те, що американські військовослужбовці чинять військові злочини, зокрема тортури. Однак немає жодних доказів того, що він скористався своїми повноваженнями і наполягав на тому, щоб таке поводження з ув’язненими було припинено. Якби він це зробив, багатьох злочинів, здійснених американськими військовими, можна було б уникнути.

Розслідування також має визначити, чи використовувалися незаконні методи допитів, які Міністр оборони Рамсфелд схвалив для Ґуантанамо, для жорстокого поводження із затриманими до того, як він скасував своє рішення застосовувати їх без особливого дозволу. Воно також має визначити, чи схвалив міністр оборони Рамсфелд секретну програму, яка заохочувала фізичну жорстокість і сексуальні приниження стосовно іракських в’язнів, як припускає журналіст Сеймур Герш. Якщо якесь із цих звинувачень виявиться обґрунтованим, то міністр оборони Рамсфелд, крім командної відповідальності, має взяти на себе відповідальність за підбурювання до злочинів проти затриманих.