Орієнталізм - Едвард Ваді Саїд

387, 416, 417; захист Бальфуром, 46 — 52; британський, 14 — 15, 23, 28, 30, 32, 41, 46 — 56, 59, 63, 67, 103, 104, 129, 134, 202, 207, 222, 251, 255, 256 — 259, 275 — 281, 282, 284, 286 — 291, 292, 293 — 295, 310, 317, 319, 333; зв’язок з англо-французьким орієнталізмом, 15, 32, 59, 116, 127 — 130, 139, 255, 257, 258, 266, 278, 287 — 291; Кромер про політику імперіалізму, 52 — 56, 63, 276 — 278; французький, 14 — 15, 23, 28, 30, 32, 33, 41, 59, 104, 116 — 117, 128, 134, 165, 206, 251, 275, 282 — 287, 290, 291 — 293, 316 — 318; керує орієнталістською культурою, 27, 29, 61, 116, 128, 140, 163 — 164, 266, 274, 278; вплив на орієнталів, 277, 325 — 327, 417 — 418; міжєвропейське суперництво, 59, 102, 104, 118, 251, 275 — 276, 282 — 287, 291 — 292, 317, 322; нова конфігурація — США і СРСР, 140, 144, 369; орієнталісти-агенти, 257 — 259, 289 — 293, 296 — 300, 307 — 319, 416, 417; та орієнталістські доктрини, 19, 24, 26, 32, 63, 117, 127 — 128, 268 — 270, 289 — 293, 319, 375 — 380, 382, 387, 417, 424; навчання «відсталого» Сходу, 51, 53 — 54, 116

Індія: Анкетіль-Дюперрон в, 104 — 105, 108, 206; Британія в, 23, 31, 33, 46, 52, 53, 60, 101, 103, 104, 105 — 107, 181, 202 — 203, 222, 278, 283, 292, 293, 298, 341; класичні цивілізації «доброго» Сходу, 133; і прагнення Франції створити «французьку Індію», 284; міжєвропейське супер-{494}ництво в, 102, 103; іслам поширюється на, 83, 101; Джонс у, 105 — 107; мови та діалекти, 73, 103 — 107, 133, 181 — 182, 417; Маркс про відродження, 202 — 205; орієнталістське вивчення релігій у, 71, 93, 103, 198, 330; замінює Едемський гріх, 181 індоєвропейські мови, 37, 72, 103, 107, 132, 179 — 182, 185, 186, 187, 188, 189, 192, 197, 301

Індокитай, 12, 59, 66, 284, 369

Індонезія, 83, 273, 394

Інститут Єгипту, 73, 110, 113, 114, 118

Інститут Середнього Сходу, 378, 382

Інститут Франції, 168

«Інтимний щоденник» (Констан), 181

Іоанн Сеґовійський, 85, 160

Ірак, 130, 146, 392, 420

«Іродіада» (Флобер), 237

«Ісламська енциклопедія», 368

іслам: «поганий» Схід філологів, 133, 186; християнська репрезентація, 84 — 95, 97 — 99, 110, 226, 272; як завойовницькі походи, 82 — 83, 85, 98, 101 — 103, 123, 267, 347, 392, 393, 394; сучасні догми, 388 — 389; Данте про, 94 — 96, 97; «поразництво», 407; символ чужинця, 97, 271; сутність «шатра й племені», 141, 304, 398; заперечення західного домінування над Сходом, 100 — 103; Ґібб про, 141 — 142, 319, 357 — 368; гегемонія, 83, 267;

вивчення між війнами, 330 — 333, 336 — 352, 359 — 360; Макдональд про, 273, 320 — 321, 358 — 359; Массіньйонові ідеї про, 346 — 352; містицизм у, 273, 328, 346, 347 — 348; захоплення Наполеона, 111, 431; усвідомлюється як доктринальний обман християнства, 82, 84, 85, 86 — 87, 90 — 92, 97 — 99, 272; скоріше політичний, ніж духовний інструмент, 200; реінтеґрація з Заходом, 331 — 333, 362; релігія опору, 346, 348; релігійна толерантність, 272, 360; «повернення», 143, 292, 410; Шлеґель про, 132 — 133, 198; Скотт про, 136 — 137; як культура ганьби, 69 — 70; мовчання та артикуляція у, 366, 414 — 415; Сміт деміфологізує, 305 — 307; статичний чоловічий орієнталізм, 271; фон Ґрюнебаум про, 383 — 388, 394; страх Заходу перед, 82 — 84, 101 — 103, 124, 327 — 328, 329, 337, 372. Див. також араби; Близький Схід

«Іслам в дзеркалі Заходу» (Ваарденбурґ), 272

«Іслам і капіталізм» (Родінсон), 336

ісламське право, 71, 91, 272 — 273, 330 — 331, 360; Ґібб про, 362 — 363

«Ісламські поняття революції» (Льюїс), 407 — 408

Ізмаїл, 346, 350

Іспанія, 11, 31, 83, 101, 112, 125, 394, 407 {495}

«Істинна природа самозванства» (Прідо), 99

«Історична картина французької ерудиції», 168 — 169

«Історичні фраґменти» (Буркгардт), 271

історія: альтернатива релігійно-етнічному підходу, 421, 453; арабів вважають вільними від, 298 — 299, 305, 360 — 362; Бальфур про орієнтальну історію, 47 — 49; «Кембриджська історія ісламу», 391 — 392, 453; культурна, Ренанова, 193 — 194; і сутнісне бачення орієнталізму, 131, 300, 311 — 312, 319; і геополітичне знання, 24 — 25, 27, 71; ідей, та орієнталізм, 38 — 39, 173, 395 — 396; накладення наукової типізації на, 300, 336 — 337; Льюїс про застосування, 413 — 414; витворена людьми, 15, 77, 154; у явному орієнталізмі, 268; Маркс про необхідність трансформації, 202 — 203; як оповідь, 213 — 216, 310, 311, 320; Сходу у XVIII сторіччі, 156 — 158, 160; європейська заміняє східну, 114 — 116, 117, 145 — 146; іґнорування орієнталістами, 141, 143, 300, 304, 319 — 320, 337, 351, 360 — 362, 412, 416; орієнталістське узагальнення, 130, 146, 300 — 303; як орієнталістська репрезентація, 36, 48 — 49; редукована теорією культури у фон Ґрюнебаума, 386 — 387; ревізіоністська, 412; священна й світська у д’Ербело, 89; як драма для Кіне і Мішле, 182, 183

«Історія арабів» (Маріньї), 109

«Історія занепаду і руїни Римської імперії» (Ґіббон), 101, 430, 431

«Історія інтелектуального розвитку по лініях новітньої еволюції» (Крозьєр), 302

«Історія європейських орієнталістів від XII до XIX сторіччя» (Дюґа), 73, 428, 439

«Історія морських подорожей до південних країн» (де Бросс), 156

«Історія мусульман Іспанії» (Доці), 199

«Історія народу ізраїльського» (Ренан), 305

«Історія сарацинів» (Оклі), 88, 103

Італія, 11, 31, 40, 101, 108, 384

Кабаніс, П’єр-Жан-Жорж, 152

Кабе, Етьєн, 152

Каїр, 112, 137, 224, 239, 240, 254, 290, 381, 410

«Каліла й Думна», 168

Каліостро, граф Алессандро ді, 119, 200

Камю, Альбер, 405 — 406

«Кандід» (Вольтер), 125

Кант, Іммануїл, 159, 176

Карлейль, Томас, 27, 129, 200, 296, 440

Карфаген, 225, 229, 233, 243

Кассірер, Ернст, 195, 440

Каст, Роберт Нідгем, 338 — 339 {496}

Катафаґо, Жозеф, 223

Катремер, Етьєн-Марк, 184, 223

«Кембриджська історія ісламу» (ред. Голт, Лембтон і Льюїс), 88, 146, 368, 391 — 396, 430, 451 — 452

Керзон, Джордж Натаніель, лорд, 277 — 281, 298

Керзон, Роберт, 255

К’єркеґор, Сорен, 346

Китай, 11, 21, 30, 61,