Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
б) вказані обов’язки засуджені виконують у неробочий час.
Поняття робочого часу визначено у главі IV КЗпПУ (статті 50—65). При цьому нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається ПВР УВП і розпорядком дня (п. 31 ПВР УВП). Саме у розпорядку дня визначаються години для залучення засуджених до виконання робіт без їх оплати (додаток 10 до цих Правил). Зазвичай такі роботи виконуються у часи проведення соціально-виховної та культурно-масової роботи;
в) тривалість виконання визначених адміністрацією безоплатних робіт не може перевищувати двох годин на день.
Це означає, що засуджений може виконати визначену роботу одноразово протягом двох годин або по частинах кілька разів у загальній сумі до двох годин на день (ст. 60 КЗпПУ).
Визначені у законі умови носять системний характер, тобто, відсутність принаймні однієї з умов, визначених у ч. 5 статті, що коментується, веде до незаконної діяльності адміністрації УВП.
9. Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці є загальновизнаною міжнародною практикою. Зокрема, у пунктах 71—76 Європейських тюремних правил зазначено, що праця у в’язниці розглядається як позитивний елемент виправлення, професійної підготовки та управління установою.
У той самий час, і умови праці, і заробітки, і охорона праці та інші суттєві умови використання праці засуджених в УВП України не відповідають міжнародним стандартам і породжують справедливі нарікання як вітчизняних експертів, так і їх зарубіжних колег.
Стаття 119. Умови праці засуджених до позбавлення волі1. Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Час початку і закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
2. З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
3. Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.
1. У частині 2 ст. 45 Конституції України зазначено положення про те, що тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
У статті 50 КЗпПУ встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. У статті 51 цього ж Кодексу закріплена скорочена тривалість робочого часу (для неповнолітніх осіб; учнів; працівників, задіяних на роботах зі шкідливими умовами праці) — 24 год. або 36 год. на тиждень.
2. Робочий тиждень — норма тривалості робочого часу в календарному тижні, встановленому законодавством України. Відповідно до норм КЗпПУ (статті 52—54, 56, 61 та ін.), для працівників встановлюється п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень і тривалість щоденної роботи (7 год. при тижневій нормі 40 год., 6 год. — при тижневій нормі 36 год. та 4 год. — при тижневій нормі 24 год.).
Робочий час — термін, протягом якого працівники, відповідно до ПВР УВП, зобов’язані виконувати трудові обов’язки, передбачені трудовим договором.
3. Умови праці для засуджених до позбавлення волі носять як загальний (встановлені Конституцією та КЗпПУ), так і кримінально-виконавчий характер (визначаються нормативно-правовими актами з питань виконання покарань). Зокрема, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) для засуджених передбачається не Правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 57 КЗпПУ), а Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Так, у п. 31 ПВР УВП зазначено, що розпорядок дня включає і час перебування засудженого на виробництві. Цей розпорядок дня затверджується начальником УВП, узгоджується з начальником територіального органу управління ДКВС України, доводиться до відома засуджених і персоналу колонії та вивішується на стенді в черговій частині, місцях цілодобового несення служби черговою зміною, місцях надання побутових послуг засудженим (додаток № 10 до ПВР УВП). При цьому, якщо засуджені працюють на виробництві в кілька змін, то розпорядок дня складається для кожної зміни.
Кримінально-виконавче законодавство України та відомчі нормативно-правові акти ДКВС України закріпили й інші особливості умов праці засуджених до позбавлення волі. Разом з тим, у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що робота, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду, не вважається примусовою.
4. Як зазначено у ст. 53 КЗпПУ, напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73), тривалість роботи працівників, крім осіб, зазначених у ст. 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Більш того, напередодні вихідних тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати п’яти годин.
5. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства (ст. 67 КЗпПУ). При цьому за п’ятиденного робочого тижня працівникам надається два вихідні дні на тиждень, а за шестиденного — один вихідний день.
У статтях 68—69 КЗпПУ встановлені умови визначення вихідних днів на деяких об’єктах роботи, а у ст. 71 — винятковий порядок залучення до роботи у вихідні дні.
6. До святкових і неробочих днів законодавець відносить (ст. 73 КЗпПУ):
• 1 січня — Новий рік;
• 8 березня — Міжнародний жіночий день;