Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
7. Виконавчий лист — це один із виконавчих документів, тобто письмовий документ встановлених форми і змісту, що видається судом, зобов’язує службових осіб і громадян, яких це стосується, точно і своєчасно виконати рішення суду чи інших уповноважених органів.
Виконавчі документи — письмові документи встановленої форми і змісту, які видаються судовими та іншими юрисдикційними органами як підстави для примусового виконання прийнятих ними рішень, ухвал та інших актів. До інших виконавчих документів належать: а) виконавчі написи нотаріальних органів; б) накази господарського суду; в) посвідчення комісій з питань трудових спорів підприємств, установ, організацій; г) не оплачені вчасно платіжні вимоги, акцептовані платником; ґ) постанови служб у справах неповнолітніх про грошові стягнення; д) постанови адміністративних органів або службових осіб, яким законом надано право здійснювати стягнення з громадян у безспір- ному порядку; е) рішення державних органів з питань володіння і користування культовими будівлями і майном; є) рішення комісій місцевих рад з питань поновлення прав реабілітованих.
8. Поняття осіб, які злісно ухиляються від роботи, дано у коментарі до ст. 133 КВК України.
Злісним вважається таке ухилення від робіт, яке пов’язане з прямою відмовою засудженого від виконання покладеного на нього обов’язку працювати або з трудовим фактичним уникненням його від роботи шляхом, наприклад, симуляції хвороби, невиходу на роботу без поважних причин тощо, якщо за подібні дії до нього вже застосовувалися відповідні заходи стягнення.
9. В установах виконання покарання всі розрахунки із засудженими до позбавлення волі здійснюються на безготівковому рівні, а саме: всі зароблені під час відбування кошти та інші кошти, що поступили на адресу цих осіб, зараховуються на їх особові рахунки, що заводяться фінансово-бухгалтерськими службами колонії на кожного засудженого окремо. Порядок ведення таких рахунків регламентується нормативно-правовими актами ДКВС України (більш детально про це зазначено у коментарі до ст. 108 КВК).
10. На підставі вимог статей 11, 16, 22, 1166 ЦК України, адміністрація УВП має право пред’явити цивільний позов про відшкодування завданої колонії шкоди. Порядок пред’явлення позову, форма і зміст позовної заяви встановлений цивільно-процесуальним законодавством України (статті 118—120 ЦПК).
Стаття 122. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі1. Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.
2. Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера і з неї відшкодовуються витрати на його утримання у виправній колонії (харчування, речове майно, комунально-побутові послуги та інше), при цьому не менш як двадцять п’ять відсотків пенсії зараховується на особовий рахунок засудженого.
3. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.
4. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України.
1. Загальний — це той, що стосується, торкається всіх, усього, поширюється на всіх, на все в цілому (загальні правила).
Підстава — це те, що головне, на чому базується, основується що-небудь.
2. Загальні підстави пенсійного забезпечення засуджених до позбавлення волі зафіксовані у ст. 46 Конституції України, у ст. 256 КЗпПУ та в Законі України «Про пенсійне забезпечення».
3. Пенсія (від лат. pension — платіж) — форма соціального забезпечення, що полягає у регулярній виплаті державою або іншими суб’єктами в установленому законом порядку грошових коштів непрацездатним громадянам, як правило, пожиттєво (за винятком передбачених законом випадків), за умови настання визначених законом подій, що дають право на пенсію, — досягнення віку, вислуга років, інвалідність, втрата годувальника тощо.
Державне пенсійне забезпечення — це гарантоване державою матеріальне забезпечення непрацездатних громадян за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Пенсії встановлюються на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум. Їх розміри мають регулярно переглядатись у зв’язку зі збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки України.
4. У статті, що коментується, йдеться про декілька категорій засуджених до позбавлення волі, на яких поширюються вимоги законодавства України про соціальний захист і пенсійне забезпечення, а саме:
а) особи, яким до відбування покарання призначена пенсія.
Початком відбування покарання, за ст. 401 КПК України, є момент вступу обвинувального вироку в законну силу (див. коментар до ст. 4 КВК), час вступу в дію Закону України про амністію або акта про помилування. Для осіб, які до винесення вироку судом трималися під вартою, початком відбування покарання є момент затримання (ст. 106 КПК) або застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту (статті 155—156 КПК). Такі засуджені отримують пенсію на загальних підставах по місцю відбування покарання (якщо до цього не доручили її отримувати іншим особам у порядку статей 237— 250 ЦК). З пенсії відраховують кошти, пов’язані з витратами на утримання засудженого в УВП, якщо особа не працює або її заробіток не може їх покрити.
При цьому не менш як 25% пенсії повинно бути зараховано на особовий рахунок засудженого;
б) особи, які втратили працездатність під час відбування покарання.
Часом відбування покарання є той період, протягом якого засуджений