Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

Складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів прово­диться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки. Варто зазначити, що у ч. 2 ст. 106 ЗКУ йдеться про те, що види межових знаків має затверджувати "центральний орган виконавчої влади з питань земель­них ресурсів", а у Наказі Держкомзему №43 від 04.05.1999 передбачено позначення меж "довгостроковими межовими знаками встановленого зразка". Проте до цього часу "зразків" чи "видів" межових знаків Держкомзем України не затвердив.

1. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

2. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

3. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

4. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

6. При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

У разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки.

7. Відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку.

8. У разі якщо державним актом на право власності на земельну ділянку було посвідчено право власності на декілька земельних ділянок, відчуження однієї з цих ділянок здійснюється після виготовлення державного акта, що посвідчує право власності на кожну з цих ділянок.

9. Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку.

Право постійного користування на декілька земельних ділянок, наданих під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв'язку), може посвідчуватися одним державним актом (Стаття 126 із змінами, внесеними згідно із Законом 05.03.2009 N 1066-VI).

1. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. (РЕДАКЦІЯ НЕ ЧИННА)

До частини першої. Правопосвідчуючими документами щодо оформлення прав власності на земельну ділянку і постійного користування земельною ділянкою є держав­ний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (форма та зміст цих документів затверджені ПКМ від 02.04.2002 №449).

Щодо державної реєстрації державних актів див. ст. 202 ЗКУ та коментар до неї.

Коментована стаття, а також ст. 125 ЗКУ не встановлюють ніяких винятків щодо посвідчення права державної та комунальної власності на земельні ділянки. Формально, право власності на землю держави та територіальних громад також має виникати після отри­мання державного акта. Між тим, форми державних актів, якими можна було б посвідчити право державної або комунальної власності, на сьогодні не існує (очевидно також, що посвідчувати такі права державними актами навряд чи можливо і вже точно - недоцільно). У таких умовах слід вважати, що ст.ст. 125, 126 ЗКУ поступаються дією спеціальним поло­женням ч. 1 ст. 84 ЗКУ, яка передбачає існування права державної власності безпосередньо в силу вимог закону. З цих міркувань ми вважаємо помилковою позицію Міністерства юстиції України, викладену у п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, за якою слід вимагати підтвердження права державної та комунальної власності державним актом. Очевидно, так само вважають і багато нотаріусів, які часто ігнорують вимоги Інструкції, посвідчуючи договори про відчуження державних земель.

До частини другої. Щодо договорів оренди землі див. коментар до ст. 93 України. Щодо реєстрації договорів оренди землі див. ст. 202 ЗКУ та коментар до неї.