Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська - Олександр Віталійович Красовицький

— Пока это не подтвержденная информация.

— Но у нас нет транспорта. Нужно срочно искать.

— А где я вам его найду? У меня нет!

— Рядом есть гаражи. Может, в них посмотрим?

— Вы хотите их открыть?

— Ну, а как по-другому? У нас полбатальона пешком ходит.

— Смотрите. Только будьте бдительны.

Якщо ми оточені, то навіть не знаю, як поводитися. Якщо чесно, то це і не сильно засмучує. Навіть трохи бавить. Ну і що, що навколо безліч ворогів. Нам більше дістанеться. Їжа, вода і боєприпаси в нас є, щоб протриматися. Оборона, організована «Дідом», — ідеальна. Усі ворожі атаки зводяться нанівець. Хто сказав, що ми тут нещасні? Ми воюємо! І зараз треба давити ворога, поки є сили. Іншого шляху немає для добровольця. Борись, що є духу! Борись до останнього подиху! Тільки так здобувається перемога.

У школі ситуація гірша, ніж у нас. У нас ще є перерви в обороні. А там — швидкоплинний потік. Обстріл, штурм, обстріл, штурм. Знову обстріл. Усе це змішується у смертельну кашу. По рації тільки й передають про поранених і вбитих. Не знаю, як там у них з обороною. Але якщо досі школу не захопили, то значить оборона хороша.

Обставини складаються не на нашу користь. Чи значить це, що наша місія доходить до кінця? Чи вдала вона? Думаю, що навряд. Таку кількість втрат не можна назвати вдалими. Та й місто не звільнили. Але це не привід для відчаю. Я ще дихаю. «Камаз» і «Амбал» живі. Весь наш взвод боєздатний. Треба продовжувати боротьбу.

• Зведення новин

За останню добу сили антитерористичної операції убили 225 бойовиків на Донбасі та знищили деяку техніку терористів, повідомляє прес-центр АТО.

«Втрати противника — три танки, одна бойова броньована машина, дві БМ 21 «Град», чотири міномети, один автомобіль та одна установка 9А52 «Смерч» Також знищено 225 терористів», — сказано в повідомленні.

«Все це було знищено вогневим ударом артилерії по скупченню незаконних збройних формувань неподалік від населених пунктів Горлівка та Іловайськ.

• За добу в зоні проведення антитерористичної операції загинули 13 військових, 36 дістали поранення.

Про це на брифінгу в середу повідомив речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко.

• «Відновились обстріли з боку Російської Федерації. Зокрема удар було завдано по позиціях українських піхотинців неподалік від населеного пункту Макарове», — повідомляє прес-центр АТО.

• У Донецькій області російські військові захопили кілька сіл біля Новоазовська і ведуть потужний артилерійський обстріл українських позицій.

Ситуація у районі Новоазовська залишається складною. Місто зайняте силами АТО, однак на кордоні тривають бої.

• В РНБО наполягають на тому, що військова допомога українським добровольчим батальйонам під Іловайськом надійшла.

Водночас, командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко назвав слова Лисенка неправдою.

• На Донеччині терористи обстріляли села Старобешеве, Новий Світ, Комсомольське, в результаті чого загинуло десятки мирних мешканців.

• Станом на 20:00, за інформацією Семенченка, в Кутейниковому стоїть полк десантників РФ (псковська дивізія), Новокатерінівка  — ще один полк (курська дивізія).

«Вкопують танки в землю. Подвійне кільце оточення. Щойно додзвонилися комбату «Дніпра» Юрі Березі. Жодної допомоги поки немає... Щойно взяли в полон сепаратистів — колишній «Беркут».

28 серпня 2014 року

• Роман Зіненко «Іловайський щоденник»

28 серпня 2014 року. Близько 22:00 транспорт вишикувався на виїзд з депо. Сюди ж підтяглася одна з БМП. Ми зайшли в якесь приміщення в будівлі адміністрації й продовжували чекати команди.

І от настала обумовлена 23:00. Як і раніше дотримувалася тиша. Минуло ще кілька годин, та ніяких нових команд чи висунення зі школи не було. Тривали переговори. Нам повідомили, що режим припинення вогню продовжили до ранку. Оскільки новини надходили зрідка й скупо, в нашому будинку бійці готувалися до будь-якого розвитку подій. На верхні поверхи та дах будівлі були виставлені спостерігачі, які періодично мінялися. У приміщенні, яке ми займали, панувала суцільна темрява. Бійці між собою розмовляли пошепки, щоб не створювати зайвого шуму та не заважати тим бійцям, які відпочивали чи чергували зовні. Якщо хтось занадто підвищував голос, то йому робили зауваження й погрожували відправити надто голосистого співрозмовника на дах замінити спостерігача.

Надворі почав злегка накрапати дощ, і разом з темрявою на зміну літній спеці прийшов нічний холод. Я так промерз, що вирішив пройтися до «халка» й одягнути дощовик. Тоді я чомусь був впевнений, що відсутність стрільби є результатом домовленостей на вищому рівні, а отже, мені ніщо не може загрожувати. Навряд чи через бажання підстрелити одного бійця, хтось наважиться на зрив домовленостей, які, судячи з тиші, неухильно дотримувалися. Тоді я подумав про те, що якось аж занадто дисципліновано та організовано поводяться маргінали-алкоголіки-наркомани, які, судячи з розповсюдженої думки, складають кістяк «ополченців» ДНР. І як же це вдається їх командирам так жорстко контролювати наркоманів, що після оголошеного режиму тиші ніхто з них не зробив жодного пострілу? Я знову повернувся в приміщення й приліг відпочити перед майбутньою поїздкою.

• Ігор Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону ‘‘Донбас’’»

28 серпня 2014 року. Ззовні постійно надходить інформація з новин. Родичі, близькі та друзі розповідають, що по телевізору — жахіття. Всюди росіяни. Ми оточені. Запитаються, як ми взагалі тут тримаємось?

Їжі з водою не бракує. «Зугрес» варить відмінні супи та борщі. Сухпайків вистачає. Боєприпасів удосталь. Коли заїжджали на цю станцію, то притягнули кілька десятків ящиків з патронами і гранатами. А підвали тут такі великі, що спокійно укриється весь батальйон. Переживати немає чого.

Єдине, за чим жалкую, так це за гранатометом і фортепіано. Немає ні одного, ні другого. Без них як без рук зараз сиджу. Щоденник трохи рятує. За найменшої можливості сідаю за писанину.

«Укропы, мы вас всех убьем! Всех до единого! Сдавайтесь, укропы!»

«Пошли на***!»

«Всех перережем».

«Мертвий різати не вміє».

Ніхто вже не сумнівається, що наші рації прослуховують. Це ще було зрозуміло після першого штурму. Тоді втратили декілька радіостанцій. А сьогодні маємо цьому підтвердження. Не тільки прослуховують, а й можуть виходити на зв’язок. Спочатку трохи дивно слухати в радіоефірі ворожий голос. Але поступово це перетворилось у розвагу.

«Мало мы вас настреляли? Хотите еще?»

«Мая твая не понимает! Нихт ферштейн!»

«Сраные фашисты!»

Не знаю, чи дає це якийсь результат там, у ворога. Але нам це підіймає настрій. І бойовий дух.

• Віктор Чернієнко «Щоденник військового лікаря»

Жага свободи і життя

Разом з іншою групою ніби й