Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська - Олександр Віталійович Красовицький

• Зведення новин

Четверо військових загинули та 31 було поранено під час проведення антитерористичної операції 24 серпня.

Про це сказав спікер інформаційного центру Ради національної безпеки й оборони Андрій Лисенко.

Він зазначив, що 24 серпня бойовики здійснили 39 обстрілів позицій сил АТО.

• «На території РФ та Придністров’я на ранок 25 серпня неподалік держкордону з Україною знаходиться близько 22,5 тисяч російських військовослужбовців. Всього, з урахуванням окупаційних військ у Криму, чисельність російських угрупувань становить до 47 тисяч осіб», — написав керівник «Центру військово-політичних досліджень» Дмитро Тимчук.

• Кілька джерел одночасно повідомляють, що близько 5:00 25 серпня з території Росії колона з озброєнням і військовою технікою увійшла на територію України поблизу сіл Маркіне та Щербаки Новоазовського району Донеччини.

Речник центру Антитерористичної операції Олексій Дмитрашківський заявив, що поки не має підтвердження інформації про вторгнення з території Росії військової техніки.

• Колона російської військової техніки в понеділок вранці спробувала здійснити прорив з території Росії в Україну в районі Новоазовська.

Про це повідомив керівник Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук.

• Сили антитерористичної операції закріпилися в північній частині Луганська, звідки продовжуватимуть звільнення міста.

• З установок «Град» терористи обстріляли селище Комуна на Донеччині, поруч з яким нема підрозділів сил АТО.

• Органи СБУ спільно з добровольчим батальйоном «Айдар» в районі Олександрівська Луганської області знешкодили лісовий табір бойовиків. В результаті один бойовик загинув, декілька отримали поранення, інші втекли.

Про це повідомляють «Українські новини» з посиланням на речника РНБО Андрія Лисенка.

• Батальйон «Азов» знищив два танки терористів під Новоазовськом Донецької області.

Так радник глави МВС Антон Геращенко написав на своїй сторінці в Фейсбук про знищення одного з танків.

«Щойно говорив з командиром спецбатальйону МВС «Азов» Андрієм Білецьким. Він повідомив мені, що годину тому розвідувально-диверсійна група «Азова» під керівництвом «Боцмана» підірвала на керованому фугасі танк російських терористів під Новоазовському. Горів танк на відмінно!» — повідомив він.

За його словами, під час операції був неважко поранений один з українських силовиків, йому вже надана меддопомога.

• Поблизу населеного пункту Дзеркальний Донецької області спільна група ЗС України та СБУ затримала десять військовослужбовців 331 полку 98 свірської дивізії Повітряно-десантних військ Росії.

Про це повідомляє прес-служба СБУ.

«Російські військовослужбовці затримані із особистими документами та зброєю. Вони дали свідчення, що батальйон десантників 23 серпня ц. р. був передислокований залізничним транспортом до Ростовської області РФ, а близько 3 години ночі 24 серпня підрозділ був піднятий по тривозі і отримав наказ здійснити марш у складі колони з кількох десятків БМД», — йдеться у повідомленні.

«Лише офіцерському складу було повідомлено, що російська техніка вторгнеться на територію України», — додали в СБУ.

• Батальйон «Азов» повернув контроль над містом Новоазовськ Донецької області.

Про це написав боєць «Азов» Захар Лаврентьев на сторінці батальйону в Фейсбук.

26 серпня 2014 року

• Роман Зіненко «Іловайський щоденник»

26 серпня 2014 року. Це був один з найтрагічніших днів, проведених нами в Іловайську. Ранок почався відносно спокійно, але ближче до обіду відновився обстріл. Почалося все, як звичайно, з кількох мінометних розривів навколо школи. На жаль, тривале перебування під обстрілами притупляє відчуття страху й пильності. Вже звикаєш до того, що вибух у 50 метрах від тебе майже безпечний. Часті «безпечні» розриви притупляють пильність та інстинкт самозбереження. Не у всіх, але у більшості. Мене з першого дня перебування в Іловайську дивували деякі бійці, які принципово не одягали бронежилети та каски. Серед бійців «Донбасу» був один майор Ніколов з позивним Лермонтов. Про нього відгукувалися як про філігранного гранатометника. Здатний дива творити з АГС-17. Так от, його майже ніколи не бачили в бронежилеті чи касці. Скажете безпечність? Можливо. Але людина, яка пройшла не одне бойове зіткнення й змогла зберегти собі здоров’я без індивідуальних засобів захисту, так не вважає. У таких людей своя логіка. Хтось вважав себе «заговореним». Хтось (як я, наприклад) філософськи ставився до питань життя та смерті і думав, що життя та смерть в руках Божих, і ніхто до Нього не запізниться й завчасно не потрапить. Якщо судилося померти, то ніякий захист не вбереже, а якщо не судилося, то носити на собі зайвий вантаж не має сенсу. Але у мене з цього приводу були свої «забобони».

Через деякий час обстріл знову відновився. Після трагічного випадку з хлопцями у дворі бажаючих вільно розгулювати вулицями під час артобстрілу значно поменшало. Наступне бомбардування застало нас з Деном біля згорілої «газелі» на розі будівлі. Ми забігли в найближче укриття, яким виявився підвал школи. Смерть наших побратимів справила сильне враження на всіх інших наших хлопців. На деяких обличчях було чітко видно стан безнадійності та страху. Одні намагалися заглушити в собі це почуття за допомогою алкоголю. Для інших це було шоком й змушувало ще сильніше обурюватись на все керівництво. На тих, хто, на їхню думку, вчасно не віддали наказ на вихід. На тих, хто влаштував парад у Києві й чхати хотів на нас в цьому проклятому Іловайську. На тих, хто віддавав накази, а сам не брав участі в штурмах. Для деяких настала повна безнадія. Знову стали проявлятися паніка і настрої поразки. Дивлячись на таких хлопців, я подумав, що для них війна теж закінчилася, бо ані бажання, ані сили, ані волі до опору долі у них вже не було. На щастя, таких було небагато. Я навмисно не стану називати імен. Я впевнений, що ці люди, вийшовши з Іловайська й продовжуючи жити далі, носять не тільки нагороди, а й почуття провини за проявлені тоді легкодухість та слабкість. Що стосується мене особисто, то хочу зізнатися — мені теж було страшно. Я належу до тієї категорії людей, які дуже чутливі до настроїв, що створюють навколишні люди. Перебуваючи в підвалі школи й слухаючи п’яне скиглення, сам переймався відчуттям повної безнадії. Я розумів, що це не правильно. Що не можна зараз піддаватися цьому почуттю, бо воно деструктивне і веде тільки до поразки й загибелі. Розумів, що лише в тверезому та адекватному стані можна розсудливо міркувати та знаходити правильні рішення для виходу з ситуації, що склалася. Підсвідомий страх не тільки паралізує, а й змушує робити вчинки, які ще далі віддаляють від надії на порятунок. Глушачи цей страх спиртним,