Precedent UA — 2015 - Колектив авторів

різноманітна: від повного ігнорування до вдалого використання у своїй роботі. Так як неможливо накреслити чіткої межі між світлом та темрявою, злом та добром, так неможливо виділити чітко «+» та «-» цього застосування в цілому. Спробую все ж штучно провести межу та показати це в рамках результатів дослідження «Precedent UA — 2015», що було проведено Українською Гельсінською спілкою з прав людини, тобто навести узагальнюючі спостереження на основі вивчених 853 162 рішень:

Кількість мінусів поки переважила плюси, але наявність предмету дослідження надихає на нові пошуки та вивчення судової практики. Це перше дослідження такого характеру. Та навіть ті деякі позитивні моменти, що названі вище, привносять надію у роботу в цьому напрямку, адже одне тільки речення: «Створення судової практики, яка виходить за межі, визначені національним законодавством», — містить під собою десятки вдалих національних судових рішень, десятки доль людей.

Наведу один із багатьох яскравих прикладів вдалого застосування практики Європейського суду з прав людини українськими суддями нарівні із національним законодавством, що були відмічені юристами Центру стратегічних справ УГСПЛ в ході вищеназваного дослідження:

Зарічний районний суд міста Сум 16 вересня 2014 року виніс виправдувальний вирок щодо Особи 5[4] за недоведеністю його участі у кримінальних правопорушеннях, що були пред’явлені обвинуваченням: розбійний напад з проникненням у житло із застосуванням насильства з корисливих мотивів, небезпечного для життя і здоров’я потерпілих Особи 6 та Особи 7. Це кримінальне провадження було розглянуто в особливому порядку судом присяжних, який дійшов висновку, що досудове розслідування було проведене упереджено, з порушенням принципів законності та презумпції невинуватості, а докази, на яких ґрунтувалося обвинувачення були неналежними та недопустимими. Не погодившись із виправдувальним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, яка була залишена 4 лютого 2014 року без задоволення Апеляційним судом Сумської області. Прокурор подав касаційну скаргу. Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрив касаційне провадження та встановив, що обвинуваченому не був наданий захисник з моменту його затримання, хоча йому повинні були обов’язково негайно надати адвоката, так як санкція за інкримінований йому злочин містила довічне позбавлення волі; перший допит було проведено без присутності захисника; зізнавальні покази у вигляді «явки з повинною», отримані під час цього допиту, були покладенні в основу обвинувачення; стиль написання «явки з повинною» не відповідав інтелектуальним здібностям обвинуваченого, що ставило під сумнів їх складення саме обвинуваченим, а вказує за написання під диктовку працівника правоохоронного органу; після отримання зізнавальних показів слідчий порадив обвинуваченому адвоката і призначив його захисником; адвокат не подав жодного клопотання чи заяви в ході досудового та судового розгляду, що свідчить про формальність його участі в цьому провадженні; заявник заявляв неодноразово про застосування працівниками міліції до нього психологічного та фізичного впливу для отримання зізнання, вказуючи, що більшість тексту зізнання йому надиктовували, а решту він придумував сам; судово-медична експертиза виявила у обвинуваченого ряд тілесних ушкоджень; перші зізнавальні показання обвинуваченого не відповідали фактичним обставинам справи; у обвинуваченого було перевірене судом алібі на момент вчинення кримінальних правопорушень, в яких його обвинувачували тощо. Касаційний суд підтримав позиції судів першої та апеляційної інстанції, вказавши також що вони відповідають мотивуванням Європейського суду з прав людини у рішеннях «Гриненко проти України» та «Замфереско проти України». Виправдувальний вирок вступив в законну силу.

Під час зустрічі, зазвичай, відбувається діалог. Розмірковуючи над словами українських суддів у цій розмові я випустила ще одного учасника з поля зору — український судовий прецедент, інопланетянина. А що він відповість? Яка буде його реакція на те, що побачить та почує? Можливо він буде безмовним спостерігачем? Або може він знищить нас своєю силою? Чи зможе він вжитися до усталеного на нашій землі життя? Чи залишить нас за деякий час і полетить шукати інші цивілізації для просування свого світогляду? Якщо так, то якою на той момент буде наша правова система, в що вона перетвориться, якими ми будемо в ній? Діалог розпочато, точку відліку взято, тепер лише варто зачекати на відповідь. Скільки? Секунди, хвилини, години, дні, місяці, роки, десятиліття, століття — мить вічного пізнання. Але навіть одне відстояне в результаті цього порушене людське право варте нашої роботи та очікування, бо за ним може стояти понівечена людська доля або знищене життя, страждання близьких та рідних, зневіра оточуючих.

Примечания
1

Джерело: http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm? abstract_id=1410783

(обратно) 2

Джерело: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v002p710–00

(обратно) 3

Шевчук Станіслав. Основи конституційної юриспруденції. Харків: Консум, 2002. — С. 179.

(обратно) 4

Так вона зазначена у справі № 5–2960 км 14, рішення № 40698834 від 16 вересня 2014 року, розміщеному в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40698834

(обратно)
Оглавление Передмова Судова система не може існувати без прецеденту Лідери рейтингу «Precedent UA — 2015»   Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ   Шаргородський районний суд Вінницької області   Апеляційний суд міста Києва   Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області   Дніпровський районний суд міста Києва   Апеляційний суд Полтавської області   Солом’янський районний суд міста Києва