Що таке антична філософія? - П'єр Адо
234
Аристотель, Нікомахова етика, X, 1178 a 9.
235
Там само, X, 1177а 12—1178 а 6.
236
Там само, X, 1177 b 27 (Тут і далі «Нікомахова етика» цитується за перекладом В. Ставнюка); Аристотель, Про походження тварин, IX, 737 а 9—10.
237
Аристотель, Нікомахова етика, X, 1177 b 34
238
Там само, X, 1177 b 33.
239
Аристотель, Метафізика, XII, 7, 1072 b 14, 25.
240
Аристотель, Нікомахова етика, X, 1175 а 4, 26.
241
Аристотель, Політика, VII, 1325 b (Тут і далі «Політика» цитується за перекладом О. Кислюка).
242
Аристотель, Нікомахова етика, VI, 1144 а 18.
243
Düring І. Aristoteles. — Heidelberg, 1966. — S. 472.
244
Див.: Jaeger W. Aristotle. — Oxford University Press, 1967. — Chap. XII «The Organisation of Research»; Düring I. Aristoteles… — S. 524 u.w.
245
Bourgey L. Observation et expérience chez Aristote. — Paris, 1955. — P. 69 et suiv.
246
Аристотель, Про походження тварин, 760 b 30.
247
Аристотель, Там само, 644 b 22 і далі.
248
Там само, 644 b 31. Див., також, переклад та примітки до цього тексту в: Le Blond J.-M. Aristote, philosophe de la vie. — Paris, 1945. — P. 116 et suiv.
249
Аристотель, Про частини тварин, 644 b 31.
250
Аристотель, Метафізика, XII, 1072 b 4.
251
Аристотель, Поетика, 1448 b 10.
252
Про співвідношення між філософією Аристотеля та елліністичним мистецтвом див.: Onians J. Art and Thought in the Hellenistic Age. The Greek World View 350-50 BC. — London, 1979. — P. 29.
253
Robert L. Héraclite à son fourneau // Robert L. Scripta Minora… — P. 61—73.
254
Див. вище, c. 88—90 [у електронній версії — підрозділ Духовні вправи. — Прим. верстальника].
255
Аристотель, Метафізика, XII, 1072 a 26 і далі.
256
Кант І. Критика здатності судження, §42.
257
Див. вище, с. 101—103 [у електронній версії — розділ «Теоретична»форма життя. — Прим. верстальника].
258
Аристотель, Метафізика, XII, 1075 а 5. «Як людський інтелект, у ті окремі моменти коли він не має [цілком ймовірне припущення Діано в його виданні «Метафізики» (Bari, 1948)] предметом складні речі (оскільки добро містить не та чи та частина, найвище добро є у певній неділимій тотальності, що відрізняється від нього), так і Думка, яка є думкою про себе саму, упродовж усієї вічності». Див., також: Теофраст, Метафізика, 9 b 15 у перекладі Ж. Тріко: «Можливо, найбільш істинним є те, що споглядання Реальностей подібного роду відбувається за допомоги самого розуму, який осягає їх безпосередньо і наче вступає в контакт з ними, а це пояснює той факт, що він ніяк не може помилятися щодо них».
259
Аристотель, Метафізика, І, 982 b 30.
260
Düring І. Aristoteles… — S. 29—30.
261
Bodéüs R. Le Philosophe et la cité… — P. 26.
262
Ibid. — Р. 162.
263
Ibid. Твердячи це, Р. Бодеюс спирається на перший розділ «Нікомахової етики», в якому слухач постає як суддя (Аристотель, Нікомахова етика, 1094 b 27 і далі).
264
Bodéüs R. Le Philosophe et la cité… — P. 127 et suiv.
265
Див. вище, с. 111, прим. 1 [у електронній версії — прим. 258. — Прим. верстальника.]; пор. Aubenque P. La pensée du simple dans la Métaphysique (Z, 17 et Θ, 10) // Etudes sur la Métaphysique d’Aristote / Ed. P. Aubenque. — Paris, 1979. — P. 69—80; Koninck Th. De La noêsis et l’indivisible selon Arisnote // La Naissance de la raison en Grèce. Actes du Congres de Nice, mai 1987 / Ed. J.-F. Mattéi. — Paris, 1990. — P. 215—228.
266
Аристотель, Нікомахова етика, VI, 1142 a 12 і далі; див.: Bodéüs R. Le Philosophe et la cité… — P. 190.
267
Аристотель, Нікомахова етика, VII, 1147 а 21—22.
268
Платон, Лист VII, 341 с.
269
Аристотель, Нікомахова етика, X, 1179 b 4—5.
270
Див.: Bataillard M.-Ch. La Structure de la doctrine aristotélicienne de vertus éthiques / Thèse, Université de Paris IV-Sorbonne. — P. 355—356.
271
Аристотель, Нікомахова етика, І, 1095 а 4—6; див.: Bodéüs R. Le Philosophe et la cité… — P. 185—186.
272
Аристотель, Нікомахова етика, X, 1179 b 24.
273
Bodéüs R. Le Philosophe et la cité… — P. 225; Dûring I. Aristoteles… — S. 435.
274
Bodéüs R. Le Philosophe et la cité… — P. 16.
275
Див. нижче, с. 191 і далі [у електронній версії — підрозділ Нові школи. — Прим. верстальника.].
276
Я маю на увазі передусім роботу: Murray G. Four Stages of Greek Religion. — New York, 1912. (3. ed. 1955). — P. 119 f. «The Failure of Nerve». Майже всі роботи істориків філософії після Дж. Мюррея (Фестюжьєра, Бреє, наприклад) позначені цим упередженням.
277
Див. блискучий твір Б. Жіля: Gille В. Les Mécaniciens grecs. — Paris, 1980, зокрема його розділ про Александрійську школу (р. 54 et suiv.).
278
Платон, Держава, 496 с 5.
