Що таке антична філософія? - П'єр Адо

319

Там само, VI, 54.

320

Там само, IX, 61—70; зібрання свідчень див.: Pirrone. Testimonianze / Ed. F. Decleva Caissi. — Napoli, 1981; Conche M. Pyrrhon ou l’apparence. — Villers-sur-Mer, 1973.

321

Діоген Лаертський, Про життя філософів, IX, 66.

322

Philosophes taoïstes / Textes traduits par Liou Kia Hway, B. Grynpas. — Paris, 1980. — P. 141; Shitao. Les propos sur la peinture du moine Citrouille-amère / Trad. et commentaire de P. Ryckmans. — Paris, 1984. П. Рікман визнає у цьому прикладі (p. 12) вищу даоїстську простоту, яка є чистою віртуальністю та відсутністю бажань.

323

Діоген Лаертський, Про життя філософів, IX, 63.

324

Див. вірші його учня Тімона (Секст Емпірик, Проти моралістів, 20): «Природа божественного та доброго є незмінною, від неї людина отримує життя, завжди рівне самому собі». Тут Пірон постає як догматик, це добре показав Ф. Деклева Каіцці (Decleva Caizzi F. Pirrone… — P. 256—258), a також В. Ґьорлер y рецензії на його книгу (Gôrler W. Archiv für Geschichte der Philosophie. — 1985. — Bd. 67. — S. 329 u.w.).

325

Цицерон, Про межі добра і зла, II, 13, 43; IV, 16, 43.

326

Діоген Лаертський, Про життя філософів, IX, 66.

327

С. 147 — медитація — духовна практика, яка зазвичай полягає у зосередженні думки на певному предметі чи на самому собі. Хоча в сучасному укр. дискурсі слово «медитація» асоціюється переважно зі східними релігійними чи психотерапевтичними практиками, П. Адо нагадує, що така практика невід’ємна від античних духовних вправ, звідки вона переходить у християнські молитовні практики і в новочасну філософію (див. с. 234 [у електронній версії — закінчення розділу Філософія та двозначність філософського дискурсу. — Прим. верстальника.]). Через це укр. слово «медитація» зберігається в укр. перекладі книги П. Адо всюди, де фр. слово méditation вживається у окресленому значенні. — Прим. перекладача.

328

Там само, IX, 63—64.

329

Там само, IX, 69.

330

Epicure. Lettres, maximes, sentences / Introd., trad. et com. par J.-F. Balaudé. — Paris, 1994, далі цитується як Balaudé. Цей твір є чудовим вступом до вивчення епікурейства. Грецький текст з італійським перекладом див.: Epicuro. Opéré / Ed. G. Arrighetti. — Torino, 1973, далі цитується як Arrighetti.

331

Diogenes of Oinoanda. The Epicurean Inscription / Ed. by M.F. Smith. — Napoli, 1992.

332

Ватиканські сентенції, §33, Balaudé, p. 213. Я відтворюю переклад Ж-Ф. Балоде, додаючи туди згадку про Зевса, якої, звичайно, немає в тексті рукопису, але мені ця вставка здається виправданою тим, що в грецькому тексті стоїть kan.

333

Diano С. La philosophie du plaisir et la société des amis… — P. 360.

334

Цицерон, Про межі добра і зла, І, 18, 57—19, 63. Див.: Voelke A.-J. La philosophie comme thérapie de l’âme… — P. 59—72, розділ «Порожні думки та потрясіння душі».

335

Kràmer H.-J. Platonismus und hellenistische Philosophie… — P. 164—170, 188—211, 216—220.

336

Епікур, Лист Менекею, §128, Balaudé, р. 194.

337

Сенека, Моральні листи до Луцилія, LXVI, 45.

338

Krämer H.-J. Platonismus und hellenistische Philosophie… — P. 218.

339

С. 151 — синестезія — поєднання чи накладання даних, специфічних для різних органів чуття. — Прим. перекладача.

340

Diano С. La philosophie du plaisir et la société des amis… — P. 364.

341

Rousseau J.-J. Les Rêverie… — Paris, G.F., Flammarion, 1978. — P. 102 (Cinquième promenade).

342

Цицерон, Про межі добра і зла, І, 18, 59.

343

Епікур, Лист Менекею, §127—128, Balaudé, р. 116, 194.

344

Платон, Держава, 558 d.

345

Arrighetti, р. 567 [240].

346

Епікур, Головні максими, XXX (Balaudé, р. 204); Порфирій, про утримання, I, 49.

347

Лукрецій, Про природу речей, III, 31 і далі.

348

Festugière A.-J. Epicure et ses dieux. — P.: 1946. — P. 51—52.

349

Епікур, Головні максими, XI, XII; Лист до Піфокла, §85; див., також: Balaudé, р. 175, 201; Festugière A.-J. Epicure et ses dieux… — P. 53.

350

Епікур, Лист до Піфокла, §86—87 (Balaudé, р. 106—111, 176).

351

Цицерон, Про межі добра і зла, І, 6, 18—20.

352

Цицерон, Про долю, 9, 18; 10, 22; 20, 46; Про природу богів, І, 25, 69. Див.: Arrighetti, р. 512—513.

353

Лукрецій, Про природу речей, II, 289—293 / Тут і далі цитується в пер. А. Содомори.

354

Ціцерон, Про межі добра і зла, І, 6, 19: «Ніщо не є ганебнішим для фізика, аніж визнати, що якийсь факт не має причини»; Sedley D. Epicurus’ Réfutation of Determinism // ΣYZHTHΣIΣ. Studi sull’epicureisme greco e romano offerti a Marcello Gigante, Contributi. — Napoli, 1983. — P. 11—51

355

Епікур, Лист Менекею, §124—125, Balaudé, p. 192; Diano C. La philosophie du plaisir et la société des amis… — P. 362.

356

Balaudé, р. 32.

357

Епікур, Лист Менекею, §123, Balaudé, р. 192.

358

Епікур, Головні думки, І, Balaudé, р. 199.

359

Festugière A.-J. Epicure et ses dieux… — P. 95.

360

Ibid. — P. 98.

361

Decharme P. La critique des traditions religieuses chez les Grecs. — Paris, 1904. — P. 257.

362

Епікур, Лист Менекею, §124, §135; Balaudé, р. 192, 198.

363

Філодем (Papyrus