Новорічні (не)щасливці - Емілія Дзвінко

Макс

Я себе відчуваю кепсько і трохи розгублено, коли повертаюся зі штатів в Україну. Мене накривають гнітючі спогади. Щоразу думаю, що пройшло, але ні — минуле наздоганяє і намагається розколупати давні затягнуті рани. Ніяк не можу позбутися приставки «недостатньо» у всіх характеристиках, якими мене нагородила моя сім'я. Я недостатньо відповідальний для бізнесу, недостатньо розумний, щоб бути головним у компанії діда, недостатньо старався, щоб заслужити його довіру, недостатньо віддавав себе, щоб мене по-справжньому кохали. За останнє «недостатньо» образливо найбільше, бо кохав шалено, був готовий заради неї на все, але вона обрала мого ідеального брата. І тепер він називає її дружиною, а я намагаюся в черговий раз пережити цей новорічний фарс Діденків. Не розумію, якого біса не зробити одне свято на Новий рік, а кожного року збирати нас всіх ще один лишній раз, щоб вдавати перед такими самими лицемірами, що ми дружна і щаслива родина. Ага, якраз. 

Цього року, планував забити на все і взагалі не приїждати в Україну. Але передумав. Приїхав через свій заслужений спадок і здоров’я діда. І перше і друге важливе. Перше, бо це по-праву моє, а друге, бо дідо — це найближча мені рідна людина, і які б між нами розбіжності не були, я його люблю. 

Мій дідо здається нарешті задоволений моїми останніми досягненнями у бізнесі і вважає, що я цілком дозрів до того, щоб отримати свою частку нашого сімейного спадку, яка залишилась нам з братом після батька. Після того, як Кирило "вкрав" в мене дівчину, я планував відмовитися від усього, що пов’язувало мене з родиною Діденків. Не знав чи знайду в собі сили дивитися на двох дорогих людей, які зрадили мене одночасно. Не знав, кого більше ненавиджу брата чи Мілану. З часом біль затих, а здоровий глузд повернувся. Я почав рухатися далі сам, далеко від сім'ї і її зв'язків. І в мене вийшло, можливо не ідеально, але точно не найгірше. 

А ще я зрозумів, що вкрай не розумно відмовлятися від своєї частини родинного бізнесу, бо я її заслужив не менше ніж Кирило. Тож цього разу нехай не очікує, що я мовчки відійду в сторону. Двічі розбити моє серце не вийде, а з рештою проблем, які може підкинути мені брат, я впораюся. 

У діда за останній рік сильно погіршилося здоров’я, а він вередує і не хоче дотримуватися дієти, яку лікар призначив. Після смерті батьків він для нас з братом став і мамою і татом, тож я вважаю своїм обов'язком підтримати його і спробувати переконати краще про себе піклуватися та прислухатися до рекомендацій лікаря. Це ж зовсім не складно, але дідо ще той впертюх. 

Проблеми зі здоров'ям підштовхнули мого діда до рішучих дій в різних сферах: він почав вчитися грати на укулеле, чим розвеселих всіх в своєму будинку, але як то кажуть чим би дитя не бавилося, далі вирішив вчити японську. На щастя, це хобі не було таким голосним і більше сподобалось родині та його підлеглим. Вишенькою на торті серед його дивацтв стало надмірне зацікавлення моїм особистим життям. Я спочатку ігнорував його філософські повчання, а коли він сказав, що я отримую свою частку бізнесу, тільки тоді, коли в мене з’явиться постійна дівчина для серйозних відносин, я не задумуючись запропонував Мілі, стати моєю офіційною дівчиною. Це не означало для мене нічого нового — ми продовжили ходити на світські заходи як і раніше, я спав з нею коли хотів, а коли набридало шукав інших дівчат, але акуратно, щоб не спалитися. Підозрюю, що Міла була в курсі про інших, але надто дорожила статусом моєї офіційної дівчини, щоб влаштовувати скандали. Десь місяць тому, я повідомив діду, що в мене є якраз така дівчина про яку він каже. Їхнє знайомство мало відбутися на цій дурній родинній вечірці. Міла, коли я її повідомив про знайомство з моїми рідними, раділа так, ніби я її одразу й під вінець кличу. Можливо й покличу колись, але лише на моїх умовах і заради справи. А не через щире кохання. Не вірю більше в таке. 

Нам з Мілою не судилося приїхати в Україну. Бренд білизни з яким у неї контракт на рік затіяв новорічні зйомки в Парижі. Вона полетіла, щоб не порушувати умови договору і не платити компенсацію. Я лютував як чорт. Вже подумав, що може в мене карма така — не зв'язуватися з дівчатами на літеру "м". Мілану, я хоча б кохав, а Мілу ... Ну вона не найгірший варіант для мене. 

Я планував знову звернутися до послуг ескорт-агентства, але передумав, щоб не драконити свого діда, бо хто зна, що ще йому може прийти в голову, якщо він дізнається, що якуту собі подружку на вечір. Тим більше, попередня  дівчина з ескорт-агентства добряче мене підставила. З якогось дива назвалося мені спочатку одним іменем, а вже на самій вечірці передумала і представилася зовсім по-іншому. Я виглядав дурнем і ще довго слухав підколи на свою адресу від усіх членів родини. Особливо потішався з ситуації Кирило. 

З аеропорту я приїхав одразу на вечірку, бо додому заїхати не встигав. Та й яка різниця, якщо всі найнеобхідніші речі зі мною. Зібрався прийняти душ і наткнувся там на Наті. Ще ніколи не потрапляв в таку кумедну ситуацію. Але найголовніше, що мені вдалося трішки підняти собі настрій. Вийшов з ванної з думкою про дівчину і бажанням пізнати її краще. Давненько зі мною такого не траплялося. Хоча, можливо, це ефект від її красивого спокусливого тіла, яке я б також залюбки дослідив ближче. 

Коли побачив її на сходах, то план визрів сам собою. Вона ідеально підходить на роль дівчини, яка б сподобалася моєму дідусеві. І я не прогадав. 

Серйозно, ми з нею так добре трималися перед моїм сімейством і вона так красиво, і, головне на мою користь, вивернула розмову про ескортницю, що я був готовий її розцілувати. Молодець. Та й дід мій від неї в захваті і головне, що одразу повірив, що в нас серйозні стосунки.  Я не планував аж так глибоко втягувати Наті у свої сімейні розбирання, бо маю Мілу і вона мене цілком влаштовує.  Але тепер здається треба буде змінювати правила гри як і дівчину. Доведеться вмовляти Наті підіграти мені ще декілька разів, поки я в Україні, бо для моєї родини тепер вона моя дівчина. А ще треба буде щось робити з Мілою. Здається я створив собі нові проблеми. Сподіваюся, хоч трішки розважуся.