Олександр. Її монстр - Влада Калина

Розділ 20

Його розповідь:

Я з жахом в очах, ходив своїм кабінетом та кричав на батька… Бо він нестерпний!

Я коли повернувся з лісу, то дізнався від нього, те, що Анжеліка ночує в нас. Цей так званий "професіонал" своєї справи в амурних штучках, вирішив взяти все в свої руки. Він надумався звести нас з Анжелкою от таким божевільним способом.  

- Ти жартуєш?! - я присів на стілець і схопився руками за голову. Маячня! Боже! Це якийсь жах!

- Аж ніяк. - Гордо відповів батько, чекаючи від мене похвали. Ну, звісно ж, він таку справу провернув - заманив нещасну дівчину в "клітку".

- Я не збираюся з нею… Боже!

- Тихіше, синку. Твоя краля в кімнаті на другому поверсі, якраз над цим кабінетом. - Кивнув в гору, дивлячись на стелю. - Ще почує твої крики.

- То і нехай. Хай чує! І хай дізнається про все. Досить неї обдурювати. - Я підвівся зі стільця і мав намір йти до кімнати в якій спала Анжеліка та розповісти їй правду. І хай буде, що буде.

- Стій. Куди? - батько схопив мене за плечі. - Та вона ж зненавидить тебе.

- Вона вже ненавидить.

- Ні, вона ненавидить Олександра Бєлова, свого монстра, а тебе - Олега, кохає.

- А повинна кохати Олександра, а не Олега… тобто, мене а не… Чорт. Я заплутався.

- Синку, - батько дивився на мене, як на школяра, який приніс двійку. - Я не знаю, які там в неї проблеми, і навіщо їй потрібні гроші але… Якщо ти от так просто ними розкидатимешся на ліво і на право, то скоро по світу з торбами підеш. Цім жінкам завжди щось подібно. Он моя… то якийсь кулон в магазині надивилася - КУПИ. То мобільний вже з моди вийшов - КУПИ. То автомобіль новий хоче, то якусь сукню з якоїсь колекції, яка є лише в одному екземплярі і цей екземпляр повинен висіти тільки в її шафі. Я може і купую ї все це, от тільки і вона мені взамін віддає своє кохання, он знову вагітна, сина народить. А ти… Ти ж самотній і віддачі від цієї Анжеліки явно не дочекаєшся. Як можна отак просто віддати гроші? Вона сьогодні візьме їх, а завтра тебе і не згадає. 

- Але ж брати її от так це вже перебор. - Я відійшов від батька. На столі стояла пляшка з стаканом з якого пив він, а я допив його.

- Так вона сама не проти. Відразу погодилася на цю ніч. Хто її змушував? Я ні… Не дивись так, я не змушував.

- Я вже не знаю, що думати і у що вірити. - Махнув рукою в якій тримав порожній стакан.

- То ти не віриш мені? Власному батьку? Добре. Нехай. Мені все одно. Роби зі своїми дівками що хочеш, а я йду спати. В мене завтра зранку рейс. Ти ж не забув, що лечу додому?

- Щасливої дороги, - буркнув я.

 

***

Я йшов до кімнати в якій була Анжеліка з однією ціллю - зізнатися в своїй брехні і віддати гроші, от тільки коли відчинив двері і побачив, як вона спить… ще й з пов'язкою на очах. Це явно батько постарався. Чорт!

Відразу плани якось так швидко перемінилися. Вирішив, що моє зізнання почекає, ну наприклад до завтра.

Підійшов ближче. Дівчина спала.

Присів поруч.

"Я не знаю які в тебе проблеми і для чого потрібні гроші… але я це виясню" - думав вдивляючись в кожен дюйм її тіла. Красивого, тендітного… ніжного.

Не стримався і доторкнувся. Я навіть не помітив, як мої пальці почали ковзати вздовж її стегна. Вони ніби почали малювати на голій шкірі. Мій палець водив коло, неначе хотів написати "О" Олександр… не Олег… Олександр. В очі кинувся її рубець. На такому ідеальному тілі він явно був зайвим… але він там був. І з цим фактом потрібно було змиритися. Якби ж мої губи могли вилікувати, загоїти. От тільки я не чародій. Але якщо поцілувати його - гірше не буде.

Коли мої губи торкнулись рубця, Анжеліка заворушилась. Прокинулась. 

Я навіть і не думав лізти під її нічну сорочку. Не думав! Рука ніби мене не слухалася, от вже пальці поповзли по її ребрах до живота і назад до грудей. Чорт! А в планах було зовсім інше.

Я щосекунди чекав, що Анжеліка зніме ту бісову пов'язку з очей і гра закінчиться, все стане явним. От тільки гра продовжувалася.

Мені потрібно було вшиватися з кімнати поки не пізно. Я поцілував її тендітну шию, у куточок рота, потім у підборіддя. Так би мовити - попрощався, побажав доброї ночі.

Поклав конверт з грошима поруч на ліжку. 

Не хотів, але все ж таки вийшов. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно