Леді для герцога - Неталі МакКензі
- Крістофере, я хотіла…
- Дозволь я скажу першим.
Дівчина повернулась на бік й при цьому покривало сповзло оголюючи її груди. Але вона не відчувала перед коханим сором’язливості й не поспішала прикриватися. Лише знизала плечем, даючи можливість говорити далі.
- Саро, ми… Ні, не так. Я зробив помилку, позбавивши тебе цноти.
- Але ж ми все-одно…
- Ні. Дозволь я завершу.
Джейн відчула як легкий холодок підкрадається по її спині, надто рішучим був голос Крістофера. Чогось їй здалось, що зараз вона почує щось не приємне.
- Я мав би виправити це та одружитись з тобою. Але я не можу. Я мушу одружитись з Джейн. - він послабив акуратно зав’язану але давно зім’яту шийну хустину. - Але я не можу відмовитись від тебе. Не можу втратити той потяг, що є між нами. Я хочу щоб ти була поряд.
У Джейн зір застеляв туман від сліз, ячі з'явились зовсім несподівано Але жодна, так і не впала на її обличчя. В голові гупало, а в горлі здавлювало не даючи промовити хоч слово.
- Ти пропонуєш мені бути твоєю коханкою?! - зрештою видавила вона з себе.
- Швидше коханою жінкою. Зрозумій, я пов’язаний з нею договором. І я не можу втратити все. Від цього залежить не лише моє життя, а й життя багатьох підданих. Я не належатиму їй. Від нас вимагається лише народити спадкоємця. Це буде проста формальність. Але я завжди буду в твоєму житті та твоєму ліжку. Ніхто не посміє дорікнути тобі чи мені. У тебе буде все, чого ти побажаєш: прикраси, сукні, слуги. Кожна наша ніч буде схожа на цю і...
- Забирайся. - прошепотіла дівчина натягуючи на оголене тіло простирадло. Його слова боляче вдаряли. Хотілось закрити не лише тіло, а й душу, яку він нещадно розривав на шматки. Було гидко слухати те, як легко він пропонує зраджувати його ж дружину. Адже нею мала бути вона. Йому потрібна не вона, а лише її тіло.
Крістофер підвівся та зібрався йти. Та у дверях все ж зупинився.
- Пообіцяй подумати над моєю пропозицією.
- Я ніколи не погоджусь. - вона відвернула голову в інший бік. - Зникни з мого життя.
І лише коли двері закрились вона зарилась обличчям в подушку та протяжно закричала. Невже вона й справді думала, що провівши з ним ніч, зможе переконати герцога обрати її, а не її ім’я? Чому вважала, що знаки уваги від затятого гульвіси можуть щось означати? Як вона могла бути такою наївною та кохати його усі ці роки? Прокручуючи ці та десятки інших запитань вона лежала в ліжку скрутившись клубочком, наче беззахисне кошення. І лише на світанку змогла заснути.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно