Леді для герцога - Неталі МакКензі

       Кілька годин по тому подруги палко обговорювали події прогулянки. Сара хотіла знати усі подробиці. Але Джейн обмежилася лише тим, що розповіла про поцілунок. Щоправда, в загальних рисах. Не вдаючись в деталі. 

        Вперше у своєму житті Джейн не бажала ділитись з подругою. Цей поцілунок… Він був особливим для Джейн. І хоч Крістофер цілував її раніше, та лише сьогоднішній був таким гарячим та палким. Їй здавалося, що її вуста й досі палахкотять. Вона відчувала, що цей поцілунок міг привести їх до чогось більшого. Й щиро шкодувала, що момент пристрасті було перервано.

      Тим часом герцог Холстон неспокійно ходив по власній кімнаті. Хоч його єство остигло, та він відчував нестерпний жар в грудях. Зірвавши з себе шийну хустину Крістофер швирнув її якомога далі від себе та розстібнув горловину сорочки. Думки про Сару змушували його палати. Той поцілунок… такі поцілунки не дарують просто так. Такі поцілунки — це прелюдія до чогось більшого. І герцог бажав цього більшого. Якби ж Сара знала, чого йому вартувало зупинитися! Схоже, що його думки про “клин клином” не просто не віднадили Сару від нього, а навпаки — притягнули.

      Увесь день герцог намагався взятись за роботу, але перед очима знову й знову стояло розпалене пристрастю обличчя Сари. Її захоплені бажанням очі, солодкі вуста. Він хотів їх цілувати до знемоги. Йому необхідно насолодитися цим поцілунком знову. Інакше хіть просто спопелить його. До вечері, в загально прийнятих правилах, залишалося трохи більше ніж годину. Не зовсім підходящий час для візитів. Але ідеальний час для палких поцілунків.

     Коли дворецький оголосив про прибуття герцога Холстона, то подруги навіть не особливо здивувалися. Останнім часом у нього вже входило у звичку з’являтися в найбільш неочікуваний момент.

     Сара, граючи роль господині піднялася першою та присіла в реверансі. Джейн присідаючи в реверансі намагалася придумати причину приїзду герцога. Але логічного пояснення не з’являлося.

         - Леді Грейсон, я хотів би дізнатися, чи все гаразд з ногою Сапфіра. Зізнаюсь, мене й досі мучать докори сумління, що я не помітив прикрості раніше.

         - З ним все гаразд. На щастя коваль досить швидко справився. Звісно, йому потрібно буде кілька днів постояти задля впевнення в тому, що його нога в порядку.

        - Безперечно так, леді Дорсет, — герцог награно мило посміхнувся — Безперечно, в чудовому стані Сапфіра є й Ваша заслуга.

           - Що Ви, моєї заслуги тут немає. Це все слуги мого батька. - якомога миліше посміхнулася вона. - Але ми з міс Грейсон дуже вдячні Вам за турботу. Не кожен вельможа так турбується про тварин. І, якщо Ви вже тут, то можливо складете нам компанію на вечерю?

      Крістофер вдаючи, що роздумує над пропозицією господарки дому, в душі радів. Поки що все йде за його планом. Він був певен, що зможе знайти спосіб залишитись із Сарою наодинці та повторити ранковий поцілунок.

     - Із задоволенням, міс Дорсет. Зізнаюсь, Ваш кухар підкорив моє серце. Якщо так буде продовжуватись, то я подумаю чи не переманити його до себе.

      Сара дзвінко засміялась.

       - Згляньтесь, адже ми тоді залишимось ні з чим. Або ж нам з Вами доведеться шукати компроміс.

       В кімнаті раптом стало напруженіше. Тому, що кожен з них знав, яким може бути цей компроміс. На щастя Джейн швидко знайшла чим змінити тему.

       - Мілорд, здається у нас ще є трохи часу до вечері. А Ви минулого разу стверджували, що програли мені випадково. Чи не зіграти нам партію?

      Крістофер не зовсім розумі чи це був виклик, чи натяк. Але гордість миттєво взяла своє.

        - Із задоволенням, міс Грейсон. Переконаний, цього разу перемога буде моєю. Але який приз буде переможцю,

       - Хто програє, той лишається без десерту.

        - В такому разі, я не маю права на програш.

        Джейн дістала карти та вручила їх Крістоферу. Двічі повторювати не довелось. Однак гра склалась зовсім не так, як кожен собі уявляв. Брукбері оголосив про подачу вечері й гравці були змушені відкрити карти. Виявилось, що в них нічия.

        - То хто ж лишається без десерту? - уточнила Сара

    - Якщо Його милість не проти, то пропоную додаткову гру після вечері. Зрештою, має бути визначений переможець.

       - Цілком з Вами згідний, леді Грейсон. - він обернувся до Сари. - Леді Дорсет, Ви ж не заперечуєте?

       - Що Ви! Я лише рада, що нарешті знайшлося заняття, яке Вам подобається.

       На погляд Джейн вечеря тяглася надто довго. Азарт взяв своє і тепер вона не просто бажала герцога. Вона ще й бажала виграти в нього. Вона розуміла, що й для Холстона ця гра не є формальністю. Адже вона чула чутки, про його безпрограшність. І той факт, що вона вже одного разу перемогла його — надихав її.

        Поринувши у свої думки Джейн мимоволі штовхнула келих з вином і його вміст опинився у неї на сукні. Дівчина злилася на власну неуважність. Але що сталось — те сталось. Та й вечеря майже завершена. Відмахнувшись від служниці, яка поспішала до неї із рушником вона піднялась.

        - Перепрошую за мою неуважність. Я надто захопилась думками про перемогу, яку я маю сьогодні отримати.